Галина Бабак. Нові поезії

***
виростати зi старих речей
вростати глибоко в час
як дерева вростають
корiнням
у землю
носити iз собою шпильку
а за спиною смерть
i дихати легко
наче
нiчого й не змiнилося
з якогось того
часу

***
коли
зненацька

тебе жалить оса
хочеться верещати
від болю
і неодмінно
її вбити

коли твою країну
зненацька
жалить час
ти стримуєш крик
і перебинтовуєш горло
застудженому
півню

 

***
ось так

невтомно
тихо
повiльно
ритмічно
впевнено
ледь вiдчутно

колишеться море пiд кригою

ось так

 

 

***

не тремти

спрощую приголосні

аби день починався так

фрукти

сир

кукурудзяні пластівці

і молоко

чорний хліб

з джемом

який ти любиш

який ти любиш?

буду готувати тебе сніданком

 

***

Триптих

(героям України)

І.

Витяг із протоколу судової трійки № 107/540 від 23 вересня 1933 року.

Постанова судової трійки колегії ДПУ УСРР про засудження письменника М.О. Ялового до 10 років позбавлення волі.

ІІ.

Висновок за матеріалами кримінальної справи Ялового М.О., затверджений заступником прокурора Харківської області М.П. Шандурою про реабілітацію письменника. 25 лютого 2003 року.

ІІІ.

страшно не почути голосу твого

і страшно почути голос твій

синім полум’ям горить

ніч

очікування і втоми

жінки ждуть свого святославича

жінки ждуть свого свято…

губиться слово

і заповідається вітру

Ой, неси, неси, вітре…

синім полум’ям горить

синім полум’ям

голос твій

 

***

1.

небесні метафори

томаса еліота

осипаються

попелом на лисі голови

читачів бостон івнінг транскрипт

хоча і самі читачі і бостон івнінг

живуть лише в пам’яті

чорних на жовтому чорнил

і ніхто не озирається ніби прощаючись

з ларошфуко

чи з тобою еліоте —

що читаєш зараз

про що пишеш

які молитви тобі приносить весняний вітер

 

2.

читаю тебе еліоте

ношу з собою —

незнайомим містом

порожніми площами й вулицями —

коли туристи допивають

останній келих

за знайомство

коли завмирає місяць

над високими вежами

коли засинають півні-флюгери

ні до кого так і недокричавшись —

вимовляю твої слова еліоте

і вчуся слухати

 

Мовчання і горлач

 

Тілестність має час і простір.

 

Хоча не думає про це буденна жінка,

торкаючись як завше горлача,

щоб принести води.

 

Бо тиша і вода,

стирають лінії на тілі горлача,

що свого часу нанесла рука

творця.

Хоча не думає про це буденна жінка,

торкаючись як завше горлача,

щоб випити води.

 

Бо час і простір — то її рука.

 

 

***

чорний човен

твого бажання

колишеться на хвилях

ніч обіймає береги

не називай мене

ні вголос ні про себе

не торкайся тонкої тканини

тиші

не підводь очей

але ти вимовляєш

чорним як ніч язиком

ящірка

і я гублю свій хвіст

пустеля

і висихає ріка

спрага

 

Is that really love that way?

Hey, you big dady.

 

***

трава кололася і горіла

здавалося що шлях до себе простий і солоний

і хотілося неба шматок у долоні

і падало небо до ніг дощем

 

говорили про себе

слухали вголос

і не було страшно

 

вітер запускав довгі пальці у волосся

і птахи підіймалися високо

а коли ми прийшли —

не впізнали себе