НОВОРІЧНИЙ ЩЕМ
Різдвяним легітом
Вплива у місто свято.
І кипарисів ряд,
І гомони юрби
Сплелися разом,
Нібито вали,
Крокують берегом –
Розкуто і завзято.
Панує радість
І відлуння щастя.
І ні «гу-гу»
Про вирії «майдану»,
Бо оцю землю,
Ніби Богом дану,
Ще оминають
Чвари і напасті.
Серденько – Ялто,
Яровичий – Рай,
Живи у злагоді
Між небом і віками
Морського простору…
…Таємними шляхами
Вплива озон,
Ай-Петрі диво грай.
Щасливе місто:
Тихо щастя снить.
Сяйнистий день
Тут сонце заколише,
На землю тихо
Розістлалась тиша,
Та чайок крики…
…Чом серденько щемить?
6.01.2014
м. Ялта
НОВОРІЧНА ЯЛТА
Веселка в грудні – ніби поцілунок,
Що надсилає Учан-Су мені.
Зодягнуто ялинки, спалахкують вогні,
А місяць срібла висипав оклунок.
В сяйнисту ніч з морозним вітерцем.
І горами, що сивиною вкрито.
Невже було п’янко – спекотне літо?
Лишились – море і невідпорний щем.
І самота – між небом і землею
Я мов лечу, як запізнілий птах,
Серед зірок, неначе у житах,
Чекаю зустрічі з коханою моєю.
ІІ.
Вона пішла, зажурено – затята:
Це -0сінь-сиротина, бо командир – зима,
Котра хурделиці на флангах насува.
А в центрі – море, де боротьба завзята.
Тут вічний стогін бурево вітрів
І акапельний спів натягнутих канатів.
І чайок цяточки на плечах у валів.
А хвилерізи зборені шаленістю накатів.
ІІІ.
В кімнаті – тиша, муркоче кошеня,
І сни – навколо, м рійними роями,
Несуть свята і дивне відчуття,
Що рік Новий уже не за горами.
До нас прийшли – Морозенько-Дідусь
Й Снігуронька із довгою косою.
Я подарунків нібито торкнусь…
…А Ялта снить у сніннях супокою.
18.12.2013 р.
М. Ялта
ЕЛЕГІЇ
1.
Море відійшло відпочивати.
Край прибою роздяглись мілини.
У нестямі чайки голосили:
Люди не встигали частувати.
Не хлібці, частиночки теплині,
Ніби мрії, падають у хвилі.
І відразу – білі, чорні, сірі –
Налетіли – завжди незупинні.
А навколо сяйно сяє сонце,
Блискотіння підпирає небо
І з’являється допитлива потреба –
Зазирнути у земне віконце:
ІІ.
Зазирнули? Що на тому боці?
Місяць варить – чи куліш, чи кашу?
Водночас тримає Землю нашу
В рівновазі, маючи на оці:
Толерантні –гори й океані,
Тільки люди, горя б їм не знати,
Ростять чвари, то й не розпізнати:
-Хто тут винний? Ми самі, зеляни.
Вщухло море: має відпочити,
Сиротливо чайка в хвилі грає,
А земля-лебідонька чекає,
Що прозріють гречкосії – діти.
6.01.2013
м. Ялта
ЗИМА
І.
Прямує місяць з Заходу на Схід.
Втомився, мабуть, ідучи крізь гори.
А вдалині його чекає море,
Стежок безкраїх потаємний слід.
Й земні зірки, спалахкують в Дарсані,
Немов підсвічують зелені неба шати,
Щоби снігам дорогу не шукати…
…І вже Яйла в зимовому убранні.
Ген, на верхів’ях, бач, панує сніг.
На схилах – зелено, бо сосни й кипариси
Тут створюють турботливу завісу,
Й машини зважують захищеність доріг.
ІІ
У Ялті – сни, бо диво-місто снить.
І тільки я, сторожа на балконі,
Вберу озон в простягнуті долоні
І п’ю його, аж серденько щемить.
Приляже щастя котиком до серця
І настає та дивовижна мить:
Скрізь велелюдно, натовп гомонить,
Вбачаю мрійно – золоті озерця.
Ген, Місяць знано замикає коло,
Утворюючи казку феєричну.
Спіймаю думку – чуйно – ностальгічну…
..А сніговінь Яйли виблискує навколо.
21.122.2013 р.
м. Ялта
СВЯТО БУДЕ
І.
Що Ялті сниться?
Це сніння зиче море:
Бо сонечко з-за обрію
Іще не погляда.
Лісисті схили,
Чи Яйли гряда
Вбирають оком
Оце футбольне поле.
Й кільце рожеве,
Де ранні бігуни,
Немов вимірюють
Глибин очки тартану.
Кросовок тупіт –
Відлуння – в далину,
Й ховає ранок
Росяні сліди.
ІІ.
Відчую холод:
Руки на трубі,
Що окольцовує –
Зелене і червоне.
А вітерець туман
Ущелинами горне,
Вбирає серце
Чари золоті:
То сонечко святе,
Навколо заблищало:
Жовтаво – зблискові
Штормовки бігунів.
А на зупинці
Долинає спів:
Тролейбусів нових
Враз дійство розпочалось.
А під трибуною,
Немов Кіндрата – хата:
Тут судді – в чорному,
Підпасич – з прапорами.
Футбольний марш
Накочує валами,
І молодість святкує –
Щаслива і завзята.
10.01.2014 р.
Ялта, стадіон «Авангард».
ДОМІНО
Наразі хмара завітала в місто.
Ніби на плечі Дерекойких прилягла:
Бо на шляхах димоавтівчина стіна,
Й висоткам в парку, по-хижачи, тісно.
І людям теж: нові новобудови
Ковтають вміло беззахисні куточки.
Той красені, сучасності дзвіночки,
Людей тіснять; загублено підкови,
Що дарували нам колись на вдачу
В прадавнину сивенькі міфо-діди,
Коли у пошуках таємної Колхіди
Плекали в морі доленьку ледачу.
Нема Колхіди, загублено Руно,
Шматує парк будівель доміно.
8-01.2014 г.
Ялта
Приморський парк.
х Дерекойка – річка в Ялті. Живиться водою із ущелин Яйли.
ІЗ РАВІЛЯ ВАЛЄЄВА м. Євпаторія
***
Хмаронька спить
Білим пухнастим звірятком,
Лапки піджавши.
Серпень горить.
***
Капля летить.
Янголовато вологою
На землю падає дощик.
Літа осоння.
Сонечко яре
Іще не дріма:
Липне до кожі.
Якщо Душа горить,
То прохолода…
… Не допоможе.
ІЗ АНТОНІНИ ГУР’ЄВОЇ
м. Армянськ
***
Вірші, мов коні, та різних мастей,
Їх не гніти, не тримай у загоні,
Вони, як провидці, думок та ідей,
Вірші – і добрі, і вільні, як коні!
ІЗ РИМИ ЧАПАЄВОЇ
м. Ялта
***Весна в Криму… і заднівіло,
Ледь-ледь розквітнилось знамення,
Бо в серці знов затріпотіло
Наразі, згублене натхнення.
Із Наталки Маслової (Харків)
***
Я зберу спокій, як збирають зірки.
Я зберу тепло, коли підуть дощі.
Небес прозорість витягну із води.
У вікні ти не шукай мої сліди:
Вони, наче сніг, наче білі плоди, –
Дихання, любові та висоти.
***
Зміняли хвилі на хвилювання.
Із глибини тепер зринає страх.
Не розуміємо ми шторму, як волання,
Приречені стогнати на берегах.
На суші, ніби викинуті морем,
Пристосувалися, навчилися чекати.
Розділених, між щастям і між горем,
Кордонами нас навчено брехати.
***
Птиці здавалися
Птицями.
Обличчя –
Обличчями.
Берег –
Сном. Море, море!..
Воно не сниться мені
На безкрайому
Та блакитному…
СКАРБИ ВІЧНОСТІ
«Сотня небесна»,
У Вічність прийнята,
Ти в моїм серці,
Мов розіп’ята.
І в моїм серці
Списи сталеві,
Сльози криваві
Окрапують Землю.
Разом із тугою
Гнів закипає,
Земленько рідна.
Навіщо тримаєш:
Чорнії хмари,
Гидотну навалу,
Дай мені в руки
Божую кару.
Дай мені право,
Господе, й сили
Судити безжально,
Тих божевільних.
Плаче в Скорботі
Вся Україна,
«Сотню» ховає,
Як рідного сина.
З плачем Вселенським
І зернятка – сходи.
Зростай із могили,
Пагон Свободи!
«Сотне небесна»,
Щира, завзята…
… В серденьку-пам’яті,
Мов розіп’ята.
21.02.2014 рік