• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Резиденція для молодих письменників «Станіславський феномен»
Ігор МУРОМЦЕВ: «Я ЧЕСНИЙ СЛУЖАКА. УКРАЇНСЬКІЙ СПРАВІ, УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВУ СЛУЖУ ЯК МОЖУ» →

Віктор Кириченко. НОВОРІЧНИЙ ЩЕМ (добірка поезії)

Опубліковано в 11 Бер, 2014 Прокоментуй! 2 261 переглядів

НОВОРІЧНИЙ ЩЕМ

 

Різдвяним легітом

Вплива у місто свято.

І кипарисів ряд,

І гомони юрби

Сплелися разом,

Нібито вали,

Крокують берегом –

Розкуто і завзято.

Панує радість

І відлуння щастя.

І ні «гу-гу»

Про вирії «майдану»,

Бо оцю землю,

Ніби Богом дану,

Ще оминають

Чвари і напасті.

 

Серденько – Ялто,

Яровичий – Рай,

Живи у злагоді

Між небом і віками

Морського простору…

…Таємними шляхами

Вплива  озон,

Ай-Петрі диво грай.

 

Щасливе місто:

Тихо щастя снить.

Сяйнистий день

Тут сонце заколише,

На землю тихо

Розістлалась тиша,

Та чайок крики…

…Чом серденько щемить?

 

6.01.2014

м. Ялта

 

НОВОРІЧНА ЯЛТА

 

Веселка в грудні – ніби поцілунок,

Що надсилає Учан-Су мені.

Зодягнуто ялинки, спалахкують вогні,

А місяць срібла висипав оклунок.

 

В сяйнисту ніч з морозним вітерцем.

І горами, що сивиною вкрито.

Невже було п’янко – спекотне літо?

Лишились – море і невідпорний щем.

 

І самота – між небом і землею

Я мов лечу, як запізнілий птах,

Серед зірок, неначе у житах,

Чекаю зустрічі  з коханою моєю.

 

ІІ.

Вона пішла, зажурено – затята:

Це -0сінь-сиротина, бо командир – зима,

Котра хурделиці на флангах насува.

А в центрі – море, де боротьба завзята.

 

Тут вічний стогін бурево вітрів

І акапельний спів натягнутих канатів.

І чайок цяточки на плечах у валів.

А хвилерізи зборені шаленістю накатів.

 

ІІІ.

В кімнаті – тиша, муркоче кошеня,

І сни – навколо, м рійними роями,

Несуть свята і дивне відчуття,

Що рік Новий уже не за горами.

 

До нас прийшли – Морозенько-Дідусь

Й Снігуронька із довгою косою.

Я подарунків нібито торкнусь…

…А Ялта снить у сніннях супокою.

 

18.12.2013 р.

М. Ялта

 

 

 

 

ЕЛЕГІЇ

 

1.

Море відійшло відпочивати.

Край прибою роздяглись мілини.

У нестямі чайки голосили:

Люди не встигали частувати.

 

Не хлібці, частиночки теплині,

Ніби мрії, падають у хвилі.

І відразу – білі, чорні, сірі –

Налетіли – завжди незупинні.

 

А навколо сяйно сяє сонце,

Блискотіння підпирає небо

І з’являється допитлива потреба –

Зазирнути у земне віконце:

 

ІІ.

Зазирнули? Що на тому боці?

Місяць варить – чи куліш, чи кашу?

Водночас тримає Землю нашу

В рівновазі, маючи на оці:

 

Толерантні –гори й океані,

Тільки люди, горя б їм не знати,

Ростять чвари, то й не розпізнати:

-Хто тут винний? Ми самі, зеляни.

 

Вщухло море: має відпочити,

Сиротливо чайка в хвилі грає,

А земля-лебідонька чекає,

Що прозріють гречкосії – діти.

 

6.01.2013

м. Ялта

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗИМА

 

І.

Прямує місяць з Заходу на Схід.

Втомився, мабуть, ідучи крізь гори.

А вдалині його чекає море,

Стежок безкраїх потаємний слід.

 

Й земні зірки, спалахкують в Дарсані,

Немов підсвічують зелені неба шати,

Щоби снігам дорогу не шукати…

…І вже Яйла в зимовому убранні.

 

Ген, на верхів’ях, бач, панує сніг.

На схилах – зелено, бо сосни й кипариси

Тут створюють турботливу завісу,

Й машини зважують захищеність доріг.

 

ІІ

У Ялті – сни, бо диво-місто снить.

І тільки я, сторожа на балконі,

Вберу озон в простягнуті долоні

І п’ю його, аж серденько щемить.

 

Приляже щастя котиком до серця

І настає та дивовижна мить:

Скрізь велелюдно,  натовп гомонить,

Вбачаю мрійно – золоті озерця.

 

Ген, Місяць знано замикає коло,

Утворюючи казку феєричну.

Спіймаю думку – чуйно – ностальгічну…

..А сніговінь Яйли виблискує навколо.

 

21.122.2013 р.

м. Ялта

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СВЯТО БУДЕ

 

І.

Що Ялті сниться?

Це сніння зиче море:

Бо сонечко з-за обрію

Іще  не погляда.

Лісисті схили,

Чи Яйли гряда

Вбирають оком

Оце футбольне поле.

 

Й кільце рожеве,

Де ранні бігуни,

Немов вимірюють

Глибин очки тартану.

Кросовок тупіт –

Відлуння – в далину,

Й ховає ранок

Росяні сліди.

 

ІІ.

Відчую холод:

Руки на трубі,

Що окольцовує –

Зелене і червоне.

А вітерець туман

Ущелинами горне,

Вбирає серце

Чари золоті:

 

То сонечко святе,

Навколо заблищало:

Жовтаво – зблискові

Штормовки бігунів.

А на зупинці

Долинає спів:

Тролейбусів нових

Враз дійство розпочалось.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А під трибуною,

Немов Кіндрата – хата:

Тут судді – в чорному,

Підпасич – з прапорами.

Футбольний марш

Накочує валами,

І молодість святкує –

Щаслива і завзята.

 

10.01.2014 р.

Ялта, стадіон «Авангард».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОМІНО

 

Наразі хмара завітала в місто.

Ніби на плечі Дерекойких прилягла:

Бо на шляхах димоавтівчина стіна,

Й висоткам в парку, по-хижачи, тісно.

 

І людям теж: нові новобудови

Ковтають вміло беззахисні куточки.

Той красені, сучасності дзвіночки,

Людей тіснять; загублено підкови,

 

Що дарували нам колись на вдачу

В прадавнину сивенькі міфо-діди,

Коли у пошуках таємної Колхіди

Плекали в морі доленьку ледачу.

 

Нема Колхіди, загублено Руно,

Шматує парк будівель доміно.

 

8-01.2014 г.

Ялта

Приморський парк.

 

 

х Дерекойка – річка в Ялті. Живиться водою із ущелин Яйли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІЗ РАВІЛЯ ВАЛЄЄВА     м. Євпаторія

 

 

***

Хмаронька спить

Білим пухнастим звірятком,

Лапки піджавши.

Серпень горить.

 

 

***

Капля летить.

Янголовато вологою

На землю падає дощик.

Літа осоння.

 

Сонечко яре

Іще не дріма:

Липне до кожі.

 

Якщо Душа горить,

То прохолода…

… Не допоможе.

 

 

ІЗ АНТОНІНИ ГУР’ЄВОЇ

м. Армянськ

 

***

Вірші, мов коні, та різних мастей,

Їх  не гніти, не тримай у загоні,

Вони, як провидці, думок та ідей,

Вірші – і добрі, і вільні, як коні!

 

ІЗ РИМИ ЧАПАЄВОЇ

м. Ялта

 

***Весна в Криму… і заднівіло,

Ледь-ледь розквітнилось знамення,

Бо в  серці знов затріпотіло

Наразі, згублене натхнення.

 

 

Із Наталки Маслової (Харків)

 

***

Я зберу спокій, як збирають зірки.

Я зберу тепло, коли підуть дощі.

Небес прозорість витягну із води.

У вікні ти не шукай мої сліди:

Вони, наче сніг, наче білі плоди, –

Дихання, любові та висоти.

 

***

Зміняли хвилі на хвилювання.

Із глибини тепер зринає страх.

Не розуміємо ми шторму, як волання,

Приречені стогнати на берегах.

 

На суші, ніби викинуті морем,

Пристосувалися, навчилися чекати.

Розділених, між щастям і між горем,

Кордонами нас навчено брехати.

 

***

Птиці здавалися

Птицями.

Обличчя –

Обличчями.

Берег –

Сном. Море, море!..

Воно не сниться мені

На безкрайому

Та блакитному…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СКАРБИ ВІЧНОСТІ

«Сотня небесна»,

У Вічність прийнята,

Ти в моїм серці,

Мов розіп’ята.

 

І в моїм серці

Списи сталеві,

Сльози криваві

Окрапують Землю.

 

Разом із тугою

Гнів закипає,

Земленько рідна.

Навіщо тримаєш:

 

Чорнії хмари,

Гидотну навалу,

Дай мені в руки

Божую кару.

 

Дай мені право,

Господе, й сили

Судити безжально,

Тих божевільних.

 

Плаче в Скорботі

Вся Україна,

«Сотню» ховає,

Як рідного сина.

 

З плачем Вселенським

І зернятка – сходи.

Зростай із могили,

Пагон Свободи!

 

«Сотне небесна»,

Щира, завзята…

… В серденьку-пам’яті,

Мов розіп’ята.

 

21.02.2014 рік

Кириченко

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі
  • Папір від ректора…

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк