Петро Джерелянський. Ми матимемо свято!

 

НАЙДОВШИЙ РІК

 

Коли почався рік страшний,

Нас тінь, що ледь охопить око,

Укрила… Відлік йде новий —

Від чотирнадцятого року.

 

Із літ усіх — найдовший рік…

І якось осторонь чи збоку

Ніхто не проживе свій вік

Від чотирнадцятого року…

 

Таким, як був ти, відтепер

Тобі не стати, бо глибока

В усіх нас рана (хто не вмер)

Від чотирнадцятого року.

 

Чий дух, мов плин могутніх рік, —

Ті вийшли на війну жорстоку…

Ми їх прославимо повік

Від чотирнадцятого року!

 

Того ж, чиє серденько спить

(І сон його міцний, нівроку),

Вже не згадаємо й на мить

Від чотирнадцятого року.

 

Усяк отримає своє:

Зневагу — цей, той — честь високу,

Бо ворога нещадно б’є

Від чотирнадцятого року.

 

А тих, хто полягли в бою

За Край, що мав свого Пророка,

Господня ласка жде в Раю

Від чотирнадцятого року.

 

Мине гірких поразок час,

Назад не ступимо ні кроку,

В майбутнє шлях відкривсь для нас

Від чотирнадцятого року!..

 

2014 рік

 

 

СВЯТО БУДЕ!

 

— А свято де?

— А свято є!

Із сучасної реклами

 

Усім нам ще бракує

Жаданих щастя-долі,

І свята не існує,

Коли одні — в неволі,

На інших — смерть чатує…

 

Нам щастя посміхнеться,

Як пострілом мисливським

(Рука хай не здригнеться)

Страховисько кремлівське

Уцілить той, хто б’ється!

 

Розвалиться країна,

Довірившись катюзі…

Така — крізь час — картина

Для нас відкрилась, друзі:

Росія — то руїна…

 

За кривду, що чинила

Проти мого народу,

Відчує гострі вила

(Карають Бог, Природа!)

Москва оскаженіла…

 

І матимемо свято

Та гасла незабутні:

Як жити — то завзято,

Дивитися — в майбутнє,

Минуле — пам’ятати!..

 

2014 рік