• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Леонід Ушкалов. Моя шевченківська енциклопедія
Віктор Кириченко. Три оповідання →

«Очима культури» № 38. Із послідовників «бойчукізму»: Галина Севрук.

Опубліковано в 5 Бер, 2015 Прокоментуй! 5 161 переглядів

Коли ретроспективно думаємо сьогодні про поняття «мистецтва українських шістдесятників», ім’я Галини Севрук, напевне, з’являється в нашій уяві (якщо воно узагалі з’являється) не серед перших і відомих його представників. У дисидентському середовищі, до якого вона була наближена, значно відоміші постаті Івана Марчука, Опанаса Заливахи або ж Богдана Сороки. Серед більш аполітичних «неформалів» (чи то пак мистецького «андерґраунду») видатнішою із перспективи сьогоднішнього дня є творчість чи то киянина Олександра Дубовика, чи львів’янина Карла Звіринського. І безперечно усі ці митці заслуговують на окреме й детальне обговорення, а то й на свої окремі телесюжети, які, можливо, мені ще вдасться здійснити колись у майбутньому. (А, звісно, є ще й спадщина офіційних соцреалістів 60-х рр., але про них сьогодні не так часто виникає бажання серйозно замислюватися й згадувати…)

B38 1 Sevruk and ceramics

А проте вибір саме багатогранної творчості Галини Севрук як зразка мистецтва шістдесятників на даному етапі розвитку серії «Очима культури» зовсім не випадковий. Насамперед він зумовлений особливо сильною, органічною спорідненістю творів мисткині з традицією «бойчукізму», якій була присв’ячена моя раніша телепередача, — традицією так жорстоко і безпощадно знищеною (разом з її провідними творцями) сталінською машиною терору в жорстоких 1930-х, та однак традицією, яка попри знищення, замовчування й заборони, майже одразу проросла новими паростками при перших ознаках «відлиги» в Україні в хрущовських 60-х рр.

Адже для багатьох митців-шістдесятнків «бойчукізм» виявився особливо близьким і привабливим з огляду на його глибоко національний характер, нерозривно поєднаний водночас із традиціями европейської високої культури (у першу чергу, середньовічної Візантії й італійського кватроченто). Урешті-решт більшість українських митців того покоління, — тих, які відмовилися від доґматичного соцреалізму, — намагалося, більш чи менш успішно, витворити аналогічний національний стиль в мистецтві, який був би однак спертим на універсально европейських основах.

B38 2 Mamai 2Одною з перших нагод зазнайомитися зі спадщиною «бойчукізму», опісля часткової «реабілітації» його розстріляних творців, була виставка українського монументального мистецтва в Києві 1963 р., на якій, зрештою, чи не вперше зіткнулася з «бойчукізмом» сама Галина Севрук. (Між іншими, на тій виставці роботи «бойчукістів» незабаром за наказом компартії вилучили з експозиції.) Виставка мала на неї чимале враження, й урешті-решт саме в її мистецтві традиція «бойчукізму» знайшла в 1960-х рр. особливо відданого й талановитого послідовника. Причому, не так в монументальному мистецтві фрески, віртуозно вдосконаленому Бойчуком і його учнями хочби в розписах санаторії на Хаджибейському лимані в Одесі, а в інших техніках, мабуть, насамперед в кераміці й великих карамічних панно Галини Севрук (й, меншою мірою, в мозаїках) із ориґінальними трактуваннями українських національних традицій чи то з мистецтва Київської Руси, чи козацького бароко.

Хоча Севрук достатньо успішно працювала в широкому діяпазоні технік: від станкового малярства крізь ґрафіку й монументальні форми мозаїки до прикладного мистецтва, — найориґінальніше, як на мене, і найорганічніше вона виявила свою творчу індивідуальність таки в кераміці. А тут уже не обійшлося без живого контакту з учителями-«бойчукістами», себто B38 3 Sevruk Misto 1без прямого передання знань і традиції. Йдеться насамперед про близькі контакти Севрук (у межах її участі в т. зв. «софійській гончарні») із майстром кераміки Ніною Федоровою, випускницею знаменитого «бойчукісткого» Межигірського технікуму кераміки, де вона навчалася у Василя Седляра, Івана Падалки та Оксани Павленко. (В тому ж самому магічному Межигір’ї, де століттями існував «козацький» Спасівський монастир, а згодом знаменита фаянсова фабрика зі школою; де на початку 20-х Лесь Курбас мріяв заснувати монастир мистецький, а яке в ХХІ ст. узурпував і намагався довести до остаточної руїни поганого смаку В. Янукович. Між іншими, хочеться вірити, що Межигір’я уже не попаде в приватні руки когось із нуворишів, а в недалекому майбутньому знову стане важливим центром творення української культури…)

B38 4 Sevruk painting 1Зрештою, як виявилося, Галина Севрук має з Межигір’ям і особисту сполуку, адже з ним пов’язана історія роду Григоровичів-Барських, нащадком якого вона є по материнській лінії. Бо ж і фаянсова фабрика, на основі якої створено в 1920-х технікум бойчукістів, до революції належала цій родині, а предок Севрук, славетний архітектор козацького бароко Іван Григорович-Барський, був автором деяких будівель Межигірського монастиря. Про це й інші речі (приміром, про призабутий сьогодні, а важливий у свій час Клюб творчої молоді в Києві, з якого вийшло чимало відомих шістдесятників, включно з дисидентами) раджу довідатися з альбому Богдана Мисюги «Галина Севрук», виданого «Смолоскипом» 2011 р., який і був для мене безпосередньою спонукою для створення цієї телепередачі. Це видання — одна із досі, на жаль, рідкісних на українському книгоринку солідно опрацьованих та привабливо виданих монографій-альбомів про так непростимо маловідомих нам творців нашої національної культури. Адже чи не єдиним видавництвом, яке послідовно, — мірою сил і фінансових можливостей, — видає альбоми того роду, є київське видавництво «Родовід», проте яке море праці й матеріялу залишається недоторкненим для інших! «Смолоскипівський» альбом про Галину Севрук — це чергова краплина в морі потрібної праці й шляхетна спроба заповнити прогалину в наших знаннях про українську культуру, ще так разюче повних білих плям…

 

Marko Stech 2 small 2kontakt_logo (male)Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися тут: на моїй сторінці «Очима культури».

Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех

Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 39 про мистецтво симфонії і видатного українського композитора Бориса Лятошинського.

Marko Robert Stech , бойчукізм , Галина Севрук , малярство , Марко Роберт Стех , Михайло Бойчук , Очима культури , українська культура , українське мистецтво , шістдесятники

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі
  • Папір від ректора…

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк