Букет привітань Вікторові Тимченку

Вікторе Петровичу! Для Вас і до Вас – сотні й тисячі вдячних і світлих думок із усієї України та інших країн!

Прийміть букет привітань і побажання тепла й радості на щодень, любові й розуміння звідусіль, благодаті Божої!

Щирим подарунком ювілярові стає радіопередача, підготована Іриною Мироненко:

90-літньому літературному вчителеві кількох поколінь поетів і прозаїків Харківщини – Віктору Тимченку присвячена програма «Радіобачення». Голоси його колег і студійців (Україна, Ізраїль). Розмова з ювіляром.
«В мій кабінет ішли з усім, що на душі».
«Він учив нас, як НЕ писати».
«Поряд із Віктором Петровичем – легко і творчо».
Зброя війни відняла у нього зір. Творчість і робота з молоддю принесли довголіття.
4 вересня о 10.00 біля пам’ятника Шевченку у Дергачах заплановано ювілейний вечір патріарха української літератури.

 

Василь Саган:

Ясновельможний пане ВІКТОРЕ  ПЕТРОВИЧУ,

                                 з ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

…Літа, літа… Ви всі, мов на долоні,

   мереживо мережите святе,

і кожна дата, наче промінь долі,

свій неповторний візерунок тче…

Най Вам щастить, Поете-імениннику,

З роси й води, й ранкової зорі,

Най окриляють Вас вітання щирі

І променяться роки  МОЛОДІ!!!

                   Зі щирою повагою, високим поціновуванням Вашої Поезії і бадьорими побажаннями!

Інна Мельницька:

…У меня много стихотворений, посвященных Виктору Петровичу. Он удивительный, замечательный человек и заслуживает целых томов, посвященных ему. У меня есть переводы его стихотворений, они еще не публиковались…

Виктору Петровичу Тимченко

Как дорого обходится нам честность!

Крутой дорогой трудного добра

Он шел всю жизнь сквозь непроглядный мрак,

Где каждый шаг – движенье в неизвестность.

Как трудно жить, когда темно на свете,

Когда не видишь лиц, не видишь глаз,

Не видишь рук, тебе плетущих сети,

Друзей, что предают тебя подчас!

Наверное, суровая судьба

Порой затем людей лишает зренья,

Чтоб одарить особым озареньем

И силой духа, если плоть слаба.

И пусть не наша, может, в том вина,

Но верьте – нас неизмеримо выше,

Он видит то, что недоступно нам,

И слышит то, чего никто не слышит!

Ольга Тараненко:

На 90-річчя Віктора Петровича Тимченка

Я вас вітаю, певно, що із датою.

Із датою округлою, пузатою.

Це – шаноблива факту данина,

Але ж вага потрійна – не одна!

Що каже паспорт нині і відзначимо,

та вік біологічний – менший значно!

У вас бо й голос рідний, молодий.

І захват, не зрівнятись – молодечий!

Ви навіть сумніваєтесь ще в де-чім,

І мрієте іще вряди-годи…

А третій вік – душі, духовний, духу,

А він і не змалів, і не пригас –

До вічності підтягує і нас,

Навчає Бога у світах послухати…

Люцина Хворост:

Шановний Вікторе Петровичу,

Ви – як отой кленовий листок із Вашого вірша про осінній клен: “Жовті всі, а він зелений”. А все чому? Бо “з сонцем не хотів прощатись”.

Хай у Вашому житті буде щонайбільше сонця – і осіннього, і весняного, – а ще людського добра, яке теж гріє і осяває нам життя”.

І ще я цього літа записала свою версію старої пісні Володимира Івасюка, “Танґо без відповіді”, – може, Вікторові Петровичу сподобається. Долучаю.

Послухати пісню можна тут.

Світлана Зайцева

Дорогой Виктор Петрович! С Днем Рождения! С высоким юбилеем!

Вероятно, по телефону, поздравляя Вас, не смогу выразить то, что думаю, – учитывая мои немногословность и косноязычие в устном разговоре. Поэтому очень благодарна Тонечке Тимченко за идею письменного или звукового поздравления. Звуковое делать не умею, поэтому пишу. «Я Вам пишу, чего же боле…» «Боле» было бы почаще звонить! Простите мне, Виктор Петрович, что звоню редко – только в дни рождения и иногда по праздникам. Но вспоминаю о Вас часто – с неизменной любовью и преклонением.

Разве можно по-другому относиться к Вам? Можно ли не восхищаться Вашей открытостью и доброжелательностью к людям – несмотря на выпавшее на Вашу долю пожизненное испытание? А Ваш повседневный героизм, который Вы, вероятно, и не считаете героизмом? Но на самом деле это так и есть. Конечно же, великое спасибо Вашей дочери Ольге за ее помощь и заботу о Вас! А Александра Кузьминична, Ваша любовь и поддержка, как не вспомнить ее в этот день!

Восхищаюсь и Вашей, Виктор Петрович, жизнестойкостью, и неиссякаемым жизнеутверждением. И уникальной способностью творить – творить великолепные стихи и прозу, которые с годами не меркнут и не теряют глубины и силы. Дай Бог и дальше, дорогой Виктор Петрович!

Что касается Вашего возраста, то мне вспоминаются слова философа Григория Померанца, сказанные тогда, когда ему было за 90, а его жене Зинаиде Миркиной под 90. Он сказал о себе и о ней: «Мы люди НЕПРЕКЛОННОГО возраста». И о Вас можно сказать то же самое!

Желаю Вам, Виктор Петрович, и впредь оставаться столь же непреклонным, каким Вы и являетесь всю свою жизнь, – мужественным человеком, не теряющим при этом сердечности в отношении к людям, чуткости к живому миру. Пусть не иссякает поток творчества, пусть не иссякает поток любви к Вам, не всеми высказанный, но, надеюсь, ощущаемый Вами.

Пусть Ваши близкие тоже всегда радуют Вас, особенно маленькая Софийка! Пусть растёт здоровой и весёлой, радостным Вашим росточком в будущее!

Простите, что пишу по-русски, а не українською мовою. Хотелось – но поняла, что не смогу выразиться легко и свободно. Думаю, что Вы не в обиде на меня, правда? Ведь Вы хорошо знаете, что я всем сердцем люблю Украину, свою родину, и желаю, чтобы поскорее закончилась война, чтобы вернулись к нам наши территории, и Украина достигла мира, согласия и процветания. Очень надеюсь, Виктор Петрович, что Вы станете свидетелем этого счастливого времени!

Обнимаю и целую Вас!

Світлана Щиголєва (Драченко):

Шановний Вікторе Петровичу! Вітаю з Вашим Днем народження! Нехай на серці буде легко й затишно, від радості зростатимуть крила, не засмучують дрібниці, а лише теплі спогади, радісні мрії наповнюють душу!