Світлій пам’яті Володимира Калашника

Домівка, корінь, віще джерело.

Це Псел, а чи Мануйлівка над Пслом?

Це мить, яка всоталася в рядки,

Чи те, що не вберуть роки й віки?!

Вербальний символ – це верба над Пслом?

Висока хвиля чи легке весло?

Чи в літню спеку квіти лугові?

Чи рос перлини в луговій траві?

Прозорі ранки, згуслі вечори,

Високий стиль осінньої пори,

Лінгвокультурна окидь на словах,

Що їх шепоче Псел, співає птах.

Людське життя, як вишитий рушник:

Все хрестиком лягло, ніхто не зник

Й ніщо не зникло. Світ – велике диво!

А маг – поет Калашник Володимир.

Ріка, весло і світлотіні гра,

Про світлу душу пам’ять не вмира!

                            Олександра Ковальова

                            06.01.2022