Відлетіла Олександра Ковальова

У ніч із 23 на 24.09 померла Олександра Ковальова. Похорон і прощання відбудуться 25 вересня о 10:00. Подробиці – у доньки поетеси Юлії Соловйової.

Біль і порожнеча. Слів не добереш, бо всі вони мізерні й зайві.

Відходять стовпи, на яких трималася харківська література. Відходять світлі й совісні люди, які були для мистецтва, для інших – а не для себе. А нам тепер – розгубленість: куди йти далі…

Низький уклін Вам, Олександро Прокопівно, і вічний радісний спокій коло Господа. Ви боялися холоду, хай тепер Боженько зігріє та втішить.

Сил близьким!

І – улюблені цитати з віршів Олександри Прокопівни:

Осінь завжди очей шукає,

Щоб раділи їй, щоб хвалили.

Мов дитина мала, довірливо

Викладає скарби небачені:

Жолудь, яблуко і горіх.

…

…Стрілися небо й земля,

Стрілися літо й зима,

Стрілися смерть і життя,

Всіх по двоє, а я сама…

…

…Мені б лише очі втримати,

Затулить від білого стрітення

Змучені очі дитини,

Прошиті білими стрілами…

…

…Вгодована вовча зграя

В найцікавішу гру –

Кістками нашими – грає!

У нашому Раї!..

…

Люди бувають високі, як гори.

Спершу нам страшно – так високо!

Але згодом ми розуміємо:

На гору можна зійти, можна вилізти.

Трохи терпіння, трохи майстерності.

Це ж бо тільки гора…

Бувають люди, як небо –

Недосяжно далекі.

В небо можна злетіти,

Але то – диво.

Та й чий політ

Може виглибить небо?!

Бувають люди, як світ –

Без початку і краю.

Про них знаєш напевне – вони є.

Усе інше – здогади.

Нерозважливий каже:

Дійду кінця,

А назад повернуся таким, як був.

Але так і лишається

На початку дороги…

…

…Вона така старенька, ледь жива.

А стане щось робити – і співа,

Сама собі під руку примовляє.

І так вона всміхнутись поспіша,

Що вам перевертається душа:

«Сама не знаю, що в мені співає».