Цій книжці переднє слово потрібніше, ніж будь-якій іншій, бо коли не пояснити, яким дивним способом вона склалася, то може здатися, що в ній все напхано без ніякого ладу.
Мій співрозмовник: однокурсник, одногрупник по навчанню в Харківському юридичному інституті в 1976-1980 р.р. Гардецький Олександр Степанович. Та не скажу, що тоді мав приятелів, з яким жив душа в душу і якого знав, як себе самого. Зустрілися через 43 роки.
Читач легко одразу зрозуміє, що це про чесного слугу, коли спокійно ознайомиться з його трудовою та службовою діяльністю.
Читати тут: