СЛОБОДИ КРОВИНКА (до ювілею ОЛЕНИ ЗОРИЧ)

          Справжність поета, на мою думку, вгадується, перш за все, з того, як він резонує з часом, в якому живе. Якщо голосу бракне, коли вимагається сказати «так» чи «ні», губиться в гулі натовпу чи, навпаки, він неприродно високо береться, – то жодними зовнішніми «прибамбасами» чи ретушуванням не приховаєш фальшивого звучання. Про це подумалось, коли зайшлось про поетесу, нашу землячку Олену Зорич.

          Її доробок не вражає кількістю книг, але, безперечно, западає в душу і пам’ять, бо її твори – щирі, версифікаційно вправні і, що найголовніше, через власну долю поетеси прочитуються жіночі долі цілого повоєнного покоління. Як правило, дуже непрості, але самовіддані й сповнені високої внутрішньої краси, людської гідності. Про складні шляхи, часи і долі багато є у збірках «Дожити до ранку» та «Чорні мікрофони соняшників». Поетеса справилась із надзавданням, адже не тільки зафіксувала, відтворила у віршах напругу жіночої долі, а зуміла схопити «момент істини» – заради чого варто доживати, дотягувати «до ранку»: «…Буде живий, хто за мною…». І це вже не просто слова, а позиція справжнього поета. Олені Зорич не все одно, що буде після неї. Вона думає, що після неї ще йтимуть у це життя, тож вона живе сумлінно, на рівні серця, на рівні живого слова, щиро, вона акумулює енергію позитиву, енергію ясну і сонячну й тягнеться з останнього, аби той, хто йде за нею, був ЖИВИЙ… А слово ж дуже багатозначне!

          І ще спливає в пам’яті дуже красномовний вірш, що як ніколи суголосний саме цьому нашому дню:

…Я вернулась із Росії,

З холодного краю.

Перед тим, як щось посію,

Бур’ян вириваю.

Хтось там ріже правду-матку,

Хтось від злості блідне,

Дощ мою покропить грядку,

Душу – слово рідне.

Не циганка-сербіянка –

Слободи кровинка.

Хтось хихика:

– Росіянка-а-а.

– Дзуськи,

Українка!

І, відчуваєте, тут справа не в окремішньому епізоді із долі пані Олени – ми в переважній більшості своїй також із Росії, з її ідеологічних тенет.

          Як добре, що серед нас є такі справжні поети, такі красиві жінки, такої високої гідності як Олена Зорич. Щиро вітаємо землячку з Днем народження!

           Зичимо душевної висоти, наснаги, нових творів!

           О. Тараненко