• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Ярослав Мовчан: проза
Олександра Ломака: добірка віршів →

Ная Задніпрянська: добірка поезій

Опубліковано в 9 Бер, 2018 Прокоментуй! 1 106 переглядів

НАЯ ЗАДНІПРЯНСЬКА, призер (3 місце) Конкурсу на здобуття Обласної літературної премії ім. Тані Шамрай (2018 р.)

 ***

Я, немов електричний дріт,

Протягнутий над землею,

Я, немов павутиння,

Розтягнене на всі боки,

Я, немов парасолька,

Що відбиває краплі дощу,

Я все що завгодно,

Окрім самої себе.

 

***

І слухаю, і чую, і мовчу…

І сум вбираю, наче губка – воду.

Запалюю малесеньку свічу –

Надії подих.

 

І холодно, і лячно, я іду.

І час іде, кружляє крук над полем…

А що знайду я: щастя чи біду,

Чи долю?

 

 

***

Достигла ягідка неба впала на дорогу.

А за нею цілий ягодопад…

І ось вже й на дорозі –

Краєчок неба.

 

***

Зірки падають на голову, плечі, землю,

Перешіптуються тихо між собою,

Я нервово струшую їх із думкою:

«Знову цей мокрий сніг…»

 

***

Сіре місто, мов сіроманець,

Прокидається сіро-ранком.

Прокидаються сіро-будинки.

Сіро-люди стрічають світанки.

 

***

Холод хапає за руки,

Хоче схопити за серце.

Я тікаю від нього,

Бо схопив за живе.

 

***

Якби поцілунок був краплею дощу,

Я б подарувала тобі зливу,

Я хочу кричати, але мовчу,

Боюся сполохати диво.

 

***

Майбутнє – це велика риба,

Яка випливає з неба,

Дивлячись в самісінькі очі

Своїм одним, прозорим.

Зазвичай, її погляд лякає

І змушує опускати очі,

Щоб більше не бачити,

Як вона випливає з неба.

 

***

Палати лікарень пахнуть червоною ватою

І спиртом. Самотністю і бажанням

Стати останньою життєвою втратою,

Останнім твоїм стражданням.

 

Палати лікарень сповнені сліз дитячих,

Прокурених голосів і тонких жіночих.

І ще, якщо довше побути, – душевного плачу

Й відчуття, ніби дивляться звідусіль нажахані очі.

 

***

Ти вперше за життя тягнеш долоні до Бога,

Почуваєшся так, ніби прожив цілу вічність,

Замолюєш гріхи свої та своїх рідних,

А чи замолиш?..

 

Ти майже не знаєш Бога,

Знаєш тільки, що Він є

І дивиться на нас – Всевидющий,

І плаче…

 

***

Листя падає з криком,

А я про своє мовчу.

Забирай мене, вітре,

Роздмухуй мою свічу…

 

***

Я бачу світ такий як є, без гриму:

Далекий, світлий, ніжний і чужий.

Як те дитя, що нахапалось диму.

Як той дідусь, що і не зна, як жив!

 

 

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Журнал «Харків. Lit» – продовжений політ
  • Пісня в юрті від «спартанця»
  • Майї Львович – 90!
  • Ольга ТІЛЬНА: “Перемога буде за нами, хоча й настане вона нескоро”
  • «Буковинський журнал» підтримує Харків
  • “Маринчин передпокій”: твір молодої харківської письменниці Мар’яни Буранової
  • Премія імені М.Чабанівського 2023

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк