Опубліковано | 10 Січня, 2013 | Прокоментуй!
«Гарячі нитки» – четверта книга Антоніни Тимченко.
Гарячими нитками вишиваємо візерунок на полотні, вони теплі від рук, від терпіння, чекання, від сили любові. Гарячі нитки – видимі й невидимі зв’язки, котрі поєднують із усім, що дороге для нас. Зв’язок надто сильний, щоб розірвати його.
Гарячі нитки – те, що болить авторці, й те, що її гріє, – нехай це тепло торкнеться кожного з вас.
Читати тут
Опубліковано | 13 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Возіянов М. К. Мудрації.— Х.: Майдан, 2012.— 90 с.
В книзі «Мудрації» у коротких афористичних формах автор сконденсував спостережливість,
дотепність та влучність. Сподіваємося, що вдумливий читач не залишить поза увагою те, про що написав письменник.
Опубліковано | 13 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Кириченко В. О. Чайки на кордоні: Поезії / Передмова С. Діброви; післямова М. Пивовара. — Х.: Майдан, 2012. — 312 с.
ISBN 978-966-372-442-7.
У новій книзі Віктора Кириченка, члена Національної спілки письменників України, Всеукраїнської спілки письменників-мариністів, домінує морська тематика. Море В. Кириченка, як і сама природа, виразно пропонується читачеві як величезний скарб, котрий треба зберігати і для сьогодення, і для майбутніх теренів життя нових поколінь людства.
Люди, море, степ, християнська мораль і головний скарб — наша Україна — висвітлено в поетичному світогляді автора з романтичною захопленістю, величезною шаною до сьогодення
України, давньої слави творців її величної історії, зі щирим поетичним закликом: люди, бережіть природу, бережіть наш швидкоплинний час, нашу Україну!
Опубліковано | 10 Вересня, 2012 | 1 коментар
До книжки визначного українського поета, прозаїка, публіциста, драматурга, кіносценариста, літературного критика Ігоря Леонтійовича Муратова (1912–1973), укладеної його сином Олексієм Ігоровичем Муратовим, увійшли поезії зі збірок, що побачили світ за життя
автора, ліричні твори, що друкувалися в періодиці, а також недруковані речі. Читати далі
Опубліковано | 2 Вересня, 2012 | Прокоментуй!
Мови мої, мови,
Мови мої — квіти,
Рідні діти вас пустили на вітер.
Рідні діти, рідні діти —
Та й занапастили.
І ніхто не дасть вам ради,
Крім мене самої.
Вас я власними рядками
Порятую, мови!
Опубліковано | 2 Вересня, 2012 | Прокоментуй!
Степан Сапеляк
І найперше було слово
І розмовляли квіти
І цвів мак Україною
І йшли віки
І були українці
І створилося
Слово Українське…