Поезія

Кириченко В. О. Чайки на кордоні: Поезії

Опубліковано | листопада 13, 2012 | Прокоментуй!

Кириченко В. О. Чайки на кордоні: Поезії / Передмова С. Діброви; післямова М. Пивовара. — Х.: Майдан, 2012. — 312 с.
ISBN 978-966-372-442-7.

У новій книзі Віктора Кириченка, члена Національної спілки письменників України, Всеукраїнської спілки письменників-мариністів, домінує морська тематика. Море В. Кириченка, як і сама природа, виразно пропонується читачеві як величезний скарб, котрий треба зберігати і для сьогодення, і для майбутніх теренів життя нових поколінь людства.
Люди, море, степ, християнська мораль і головний скарб — наша Україна — висвітлено в поетичному світогляді автора з романтичною захопленістю, величезною шаною до сьогодення
України, давньої слави творців її величної історії, зі щирим поетичним закликом: люди, бережіть природу, бережіть наш швидкоплинний час, нашу Україну!

Читати книгу

---

Ігор Муратов “На крилах Літани. Поезії: зі збірок, із недрукованого й призабутого”

Опубліковано | вересня 10, 2012 | 1 коментар

До книжки визначного українського поета, прозаїка, публіциста, драматурга, кіносценариста, літературного критика Ігоря Леонтійовича Муратова (1912–1973), укладеної його сином Олексієм Ігоровичем Муратовим, увійшли поезії зі збірок, що побачили світ за життя
автора, ліричні твори, що друкувалися в періодиці, а також недруковані речі. Читати далі

---

Майя Львович “Мови мої, мови…”

Опубліковано | вересня 2, 2012 | Прокоментуй!

Майя Львович

Мови мої, мови,

Мови мої — квіти,

Рідні діти вас пустили на вітер.

Рідні діти, рідні діти —

Та й занапастили.

І ніхто не дасть вам ради,

Крім мене самої.

Вас я власними рядками

Порятую, мови!

---

Степан Сапеляк: “І найперше було слово…”

Опубліковано | вересня 2, 2012 | Прокоментуй!

Степан Сапеляк

І найперше було слово

І розмовляли квіти

І цвів мак Україною

І йшли віки

І були українці

І створилося

Слово Українське…

---

Олексій Аулов. «Тарас між нас. Сатирична поема»

Опубліковано | серпня 21, 2012 | Прокоментуй!

          …Все більше Олексій Аулов відчуває свою принадлежність до справжньої поезії,

що має під собою традицію, все менше він підкоряється свавіллю обставин, все глибше

хоче зрозуміти суть світобудови. Все ясніше відчуває він, що справжній поет має життя невіддільне від власної творчості.Ось так він приходить до Шевченка, життя якого — повне злиття поезії з долею поета.

«…Він («Тарас між нас») ледве дихати не перестав, побачивши нічний сучасний Харків.» Читати далі

---