Опубліковано | 9 Червня, 2018 | Прокоментуй!
Наступного тижня до нашого міста приїздить давній друг Харкова Райнгард Кнодт.
Контекст: Вийшов артбук «Біль» – Райнгард Кнодт (тексти), Гамлет Зіньківський (ілюстрації), Сергій Димитров (переклад), Ілля Жекалов (дизайн).
Райнгард буде в Харкові з 11 по 15 червня, братиме участь у заходах, де з ним можна буде зустрітись, поговорити про життя, мистецтво та естетику, взяти інтерв’ю etc. Читати далі
Опубліковано | 18 Травня, 2018 | Прокоментуй!
12 травня відбувся Обласний літературний фестиваль “Молода Слобожанщина”. Наступний етап конкурсу – однойменний семінар – пройде у вересні.
Прохання до авторів, які були присутні на фестивалі, та до тих, хто не зміг прийти (можливість їхньої участі журі розгляне заочно) надсилати свої твори (добірки обсягом до 20 сторінок) за номінаціями “Проза”, “Поезія”, “Драматургія”, “Публіцистика”, “Переклади”, “Література для дітей” надсилати до 15 серпня 2018 р. на адресу litkharkiv@gmail.com із приміткою “Молода Слобожанщина”.
Фото з фестивалю дивіться, будь ласка, тут
Опубліковано | 8 Травня, 2018 | Прокоментуй!
12 травня о 13:00 відбудеться фестиваль “Молода Слобожанщина”-2018!
Це відкрита літературна платформа для всіх юних (незалежно од віку) поетів та прозаїків міста.
Приходьте і читайте!
Опубліковано | 23 Квітня, 2018 | Прокоментуй!
23-го квітня виповнюється 85 років з дня народження нашої незабутньої поетеси, перекладачки, дослідниці слова Майї Львович. Для Харкова це знакова постать. Непростим був її життєвий шлях. Її зовнішня і внутрішня біографії досить-таки розбіжні. Народилася М. Львович у страшному 1933-му році в Одесі, під час війни була в евакуації в Казахстані, де вперше близько зіткнулася з українською мовою, полюбила її як рідну. З евакуації повернулася до Харкова, у кінці 40-х років почала писати вірші українською мовою. Читати далі
Опубліковано | 18 Квітня, 2018 | Прокоментуй!
Опубліковано | 28 Березня, 2018 | Прокоментуй!
* * *
Ночі ще не вистудили землю,
По соломі ходить вороння.
Від полів себе не відокремлю,
Усе життя —
це небо і стерня.
Восени ми всі — одна родина.
Молодість, чим далі, відстає.
Що мені суха очеретина
Біля річки стиха награє?
Одгриміли грози кругойдучі,
Одшуміли голубі дощі.
Червоно —
до відчаю! —
на кручі
Жевріють шипшинові кущі.
Спів пташиний чуємо все рідше…
Звідки ця тривога в голосах?
Просто стало раптом просторіше:
Нам — у долі,
їм — у небесах. Читати далі