Опубліковано | 27 листопадаа, 2018 | Прокоментуй!
Олександр Бобошко іноді нагадує мені хлопчака, який у ве-
ликій книжці домальовує ріжки й капелюхи класикам, власні
строфи вписує між формулами і графіками, таблицями і схема-
ми. Сучасні поети часто мають фах і місце роботи, досить дале-
кі від послідовного вивчення різної літературознавчої мороки.
Іноді саме це приносить їм хлоп’ячу нестримність, намагання
багато чого переінакшити, написати вірша так, ніби це фарбу-
вання паркану Томом Сойєром, коли й самому хочеться долу-
читися (у нашому випадку – до гри слів, іронізмів і ліричних
відступів-втеч від міських трафаретів). Читати далі