Наріжний камінь євроцивілізації

Опубліковано | 6 Вересня, 2022 | Прокоментуй!

           

                                    Чарівність книг у тому, що вони зшиватимуть

                                                                    клаптики Всесвіту в єдине ціле.

                                                                                                           Рей Бредбері

Якщо в людини чи людської спільноти не коротка історична (вона ж національна)пам’ять, то вона дозволяє нібито давноминуле використовувати, застосовувати  в сьогоденні. Бо воно не втрачає актуальності. От цієї весни українці змушені були вкотре відстоювати й відвойовувати своє законне, може, й виключне право на прадавню історичну спадщину. Бо хто ми без неї? Або взагалі ніхто, або невід’ємна частина чогось цілого.

Навесні знову треба було знову збройним чином захищати, зокрема, й Київ. Та, власне, це треба робити й зараз, бо лише Богу відомо, коли ситуація стане безпечною. Але захист нашої одвічної й довічної столиці полягає і у відсічі спробам чужинців присвоїти собі потужний  історичний потенціал міста,  а також спробам вкоротити йому віку (як у перспективі, так і в ретроспективі).

Читати далі

---

Заслухаймо покази свідків

Опубліковано | 25 Квітня, 2021 | Прокоментуй!

 

І приймемо їх як докази. Це пропонує нам зробити відомий в країні й за її межами науковець Георгій Чорний у своїй новій книжці «Хто ми є, українці?» (Київ, «Ярославів вал», 2020).

Читати далі

---

МІСТЕРІЯ ЗАГАДКИ: рецензія на книгу Юлії Ткачової “Єднання”

Опубліковано | 1 Березня, 2021 | Прокоментуй!

(Юлія Ткачова: Єднання, Київ, Український письменник, 2021)

Моє покоління належить до тих, хто з самого початку був приречений на розгадування загадок: в дитинстві, юності і особливо – в старості.  З часом загадок лише більшало.  Дитина через розгадування загадок долучається до радості буття, юність – до щастя, старість – до вічності.  З дитинства приходить розуміння того, що все справжнє  ховає в собі загадку.  На жаль, більшість загадок розгадок  не потребує, бо нічого загадкового в собі не містить. На жаль, і людина-загадка рідко такою є, а все більше імітує загадковість, за якою ховається звичайна і звична  полова без зерна. На жаль, і в поезії золоті зернини справжності перехоплюють твій погляд не на кожному кроці. А вже коли перехоплюють, подиву твоєму немає меж: справжність, вічність – це ті категорії, що дуже непросто дотичні до людського життя-буття.

Читати далі

---

День народження Віктора БОЙКА

Опубліковано | 15 Жовтня, 2020 | Прокоментуй!

15 жовтня святкує День народження відомий слобожанський поет Віктор Степанович Бойко. Автор гострої, пронизливої лірики і водночас поет глибокої ніжності й витонченості слова, чия творчість становить важливу сторінку сучасної української літератури, наставник творчої молоді, “літературний батько” багатьох членів Спілки письменників, член приймальної комісії НСПУ, культурний і громадський діяч Харківщини…

Тепла Вам, Вікторе Степановичу, здоров’я козацького, іскристої, як запорозька ватра, поезії, світлого осіннього натхнення!

Дякуємо за Ваші вірші, за науку, за повсякчасну увагу й підтримку!

Про сторінки життя і творчості поета – стаття “Я — той, що іде до людей…” (автор – А. Тимченко)

---

Стратегія достиглих дичок (Олександр Бобошко: «Достиглі дички», Харків, Майдан, 2020)

Опубліковано | 15 Жовтня, 2020 | Прокоментуй!

Роздуми про поезію – це як плавання  в Бермудському трикутнику: хтось  випливе, хтось загубиться і хвилі його накриють.  Випливе той, хто далеко не запливав, хвилі накриють того, хто прагнув пірнути якнайглибше.  Це стосовно читача, рецензент, той  випливає завжди.  У рецензента є конкретні питання, на які треба знайти конкретні відповіді, конкретні критерії, яких бажано дотримуватися.  Нова книга харківського поета Олександра Бобошка не є винятком. Вона не є винятком і в творчому доробку автора: все те ж намагання  поєднати високу лірику і  осмислення моральних аспектів буття, намагання мовою поезії виразити найсокровенніші роздуми людини про суть життя. Наш автор за фахом інженер, вищу освіту здобув у Харківському інституті радіоелектроніки.  Він за своєю основою людина відповідального мислення. Що ж така людина шукає в поезії, де можна багато чого робити, але аналітичне мислення тут аж ніяк не первень і не самоціль. Наприклад, можна просто, наївно і довірливо споглядати дива світу.  Хто споглядає самозаглиблено і  жертовно, тому слова підказує сама казка буття.  Таке буває  і поети такі бувають. І їхня творчість дивує та захоплює. Однак, диво – річ рідкісна, зумисне не твориться. Ще можна рефлексувати, вивертати душу, і якщо душа чогось варта, то й вірші виходять достойні.  Бертольд Брехт, прагнучи вхопити саму суть естетичного явища, запропонував такий критерій аналізу, як естетичний жест. Естетичний жест як основа стилю автора. Жести бувають високі, низькі, надто спрощені чи надто ускладнені.  Жести бувають надумані, тоді естетичне явище позбавлене природної основи, а значить, це просто  якась інтелектуальна вправа, цирковий трюк чи ще щось,  а самого літературного явища немає.

Читати далі

---

ЗНИКОМІСТЬ НЕЗНИКОМОГО: відгук А. Стожука на нову книгу Миколи Возіянова «Жаріє вечір жовтим горицтвітом»

Опубліковано | 8 Травня, 2020 | Прокоментуй!

Туга осіння —

У чеканні

Свого воскресіння

Микола Возіянов

Стражденність душі — перше відчуття, що народжується від прочитання нової книги Миколи Возіянова «Жаріє вечір жовтим горицтвітом». Певна річ, душа автора уміє страждати муками буття, власне, так і має бути, адже людина стражденна —  чутлива і вразлива, наче нерв оголений. А що наш автор саме такий — знаходимо підтвердження у кожному його вірші. І відзначимо, що це неабияке уміння показувати свою душу у щирості відкритою, і водночас не залишаючись оголеним і спрощеним до банальності. Автор обсервує свої почуття у спогадуваннях, і читач відчуває — нічого не забуто і не втрачено, бо для сущого не існує жодного часового виміру, опріч добра і любові.                                                

Читати далі

---