• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Ушанування пам’яті діячів української культури
Презентація книжки Валентина Терлецького «Хмарочос» →

ПРО ЩО СПІВАЮТЬ ЧАЙКИ НА КОРДОНІ

Опубліковано в 7 Лис, 2012 Прокоментуй! 2 143 переглядів

Перше, що впадає у вічі, коли перечитуєш нову збірку Віктора Кириченка «Чайки на кордоні» – яскраво виражена кольористичність. Різноманітні барви так і миготять перед внутрішнім зором читача. Здається, що поет користується не ручкою, а пензлем, як маляр. Більшість віршів, що згруповані в сім розділів, забарвлені у певний колір. Тут «небо синє, синє море», «біляві гребінці», «зелено-сірі схили», «опадає листя золотаве», «синь, зелене жито», «цибуля синя», «зелені пасма літа посивіли»… Відчувається, що поета не влаштовують тільки традиційні кольори, він шукає відтінків, тонких нюансів і тому час від часу з’являються кольори «жовто-зелені», «перламутрові», «ярово-золотисті», «золотаві»… Це пошуки людини, залюбленої в строкату красу видимого світу.

Той, хто пильно вдивляється в навколишню природу, знає, що відтінків тільки одного кольору може бути багато. Скажімо, японські майстри, тонкі творці хокку, уміють віднайти двадцять відтінків білого кольору. Це ж можна сказати і про інші барви веселки.

Віктор Кириченко прагне, шоб читач передусім сприймав його вірші візуально. Саме тому створює такі образи:

Сьогодні море, наче озеро, бо спить,

Ні гребінця, шепоче щось у днині.

І обрій гоне у далекій сині,

Примовкли чайки, вітерець – мовчить.

Душа, немовби сонечком зігріта,

Чарівний липень – середина літа,

Вгорі кимось зупинені літа,

Бо павутиння ще не проліта…

Друга прикметна особливість його віршів – музикальність. Цікаво, що поет не тільки вміло послуговується алітерацією і звукописом, уміє створити мелодійні вірші, він ще й пише до них музику. Він автор слів і музики до таких пісень, як «Місячне сяйво», «НЛО», «Мама», «Офіцери», «Мої Бабаї», «Металіст, атакуй», «Мій Пісочин» та інші. Відома співачка Тетяна Барткова з успіхом виконує його пісню «Офіцери» в супроводі духового оркестру МЗС України.

У більшості віршів поета присутні особливий ритм, як-от:

Влітку ранки, в ранках – роси,

Влітку – співи суголосні:

То співають солов’ї,

Для людей – свої пісні.

Третя особливість збірки – це її культурологічні акценти. Поет згадує десятки імен маститих майстрів слова і своїх сучасників. По суті, «Чайки на кордоні» – це творчий перегук залюбленого в літературу поета з тими, хто суголосний йому за духом і естетичними уподобаннями. В іменах це відбито так: Платон Воронько, Олекса Веретенченко, Володимир Сосюра, Володимир Свідзінський, Віктор Кулик, Ірина Обуховська, Василь Бондар, Михайло Шевченко та інші.

Окремої розмови заслуговує образність збірки. Віктор Кириченко уміє відчути «віків відлуння – дихання глибин», побачити «дерева в шатах тиші», як Яйла «картуз наділа із хмарин», як «вітер заграє із часом», як «травень в літо їде потихеньку» і як «місяць повновидий випікає зоряний пиріг»…

Погодьтеся, що таке побачити спроможне тільки той, хто залюблений у світ, тонко відчуває і вивчає його мінливу красу, а також в серці має те, що не вмирає тобто вічну душу. Іншими словами кажучи, він дивиться на світ очима безсмертної душі Але мало побачити, відчути, пережити, треба іде й уміти передати це у поетичній формі, створити повнокровні образи і такі картини, які б запали у душу читачів. І тут потрібне також добре знання мови, любов до її невичерпних глибин. Відчувається, що Віктор Кириченко постійно працює над збагаченням свого лексикону, вивчає і плекає нові слова, ставиться до них, як до святої глиноньки, кажучи словами Степана Сапеляка.

І якщо в попередніх його збірках було багато гучних і лунких акордів, то тепер панує хвилююча притишеність.

В селі стоїть незвична тиша:

Не будить дзвоном череда.

Замовкли півні, мов біда,

Ізнов її гості завітала,

Чи то незнана ще навала

Це – сьогодення.

Його мета викликати в серці читача співпереживання і щем, бо тільки так можна добитися, щоб жива іскра пробігла між автором і тим, хто бере до рук поетичну збірку.

Охопити всі теми, які порушує поет у збірці «Чайки на кордоні» (над нею він працював, до речі, кажучи, три останні роки)  важко,  адже дня  цього довелося б списати не одну сторінку. Ця збірка багатоаспектна і поліфонічна, але найважливіші теми все ж варто назвати: кохання, краса вірності, любов до малої батьківщини і рідної України, земля і море, жнива, природа…

Ось такий, як бачимо, широкий діапазон творчості, бо й душа в поета широка і прагне обняти своєю любов’ю весь світ.

А ще ця збірка накликає почуття бентежної ностальгії, якоїсь особливої туги, бо минають літа і ніщо на світі не вічне;

Тепло останнє небо тисне,

В тумани одягнись будинки,

І хоч ми встанемо навшпиньки,

Та не побачимо: навмисно

Ховає осінь сонце в хмари,

Намет відчула – незабаром

Мороз закрижить лист навколо,,.

Ми біжимо, за колом ішло,

Лижня синіє від, морозу,

А у дівчат – од вітру сльози,

Чи, може, літо пригадалось,

Чи, може, сили бракувало?

Та фініш ловить нас в обійми,

Палають щоки, ми – нестримні.

Має рацію Стах Діброва, який так говорить про поета в передмові до цієї збірки: «Гадаю, що автор, як був раніше, так і завжди буде в пошуку – пошуку доріг до світлих таїн тих же моря чи степу, схвильованої, мислячої рослинності чи людської душі, усього, що дихає, переживає свій чин, свою долю; те – у плоті, те – у камені, те – у повітрі, те – у вимірах, перед нами запнутих чи лише трохи привідслонених».

Дмитро ПАНЦИР

Кириченко , Панцир

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк