«Нармахнар, Хурина і Мазєнін: комедії і трагедія Миколи Куліша»

Назва виставки, що відкрилася в Харківському літературному музеї, стала своєрідним мотто низки заходів, приурочених до 120-літнього ювілею видатного драматурга в столиці на Лопані. Харківці завбачливо розпочали святкування за три тижні до безпосереднього дня народження Миколи Куліша з тим, щоб інформаційний простір міста таки зафіксував цю важливу дату.

Власне, переїзд до Харкова відіграв важливу роль у становленні автора успішної п’єси «97» і як президента Вільної академії пролетарської літератури, і як – насамперед – реформатора української драматургії, адже саме тут з’явилися «Народний Малахій», «Мина Мазайло» та «Патетична соната». Це неодноразово підкреслювали дослідники літератури й театру на науково-практичній конференції «Микола Куліш: Тексти. Вистави. Інтерпретації», організаторами якої, окрім музею, виступили також Харківська обласна організація НСПУ, кафедра української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди і Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, а партнерами проведення стали Міжобласне відділення Національної спілки театральних діячів України, Харківський державний академічний драматичний театр імені Т. Шевченка та Будинок актора імені Л. Сердюка. У роботі конференції взяли участь учені з Бердянська, Івано-Франківська, Житомира, Луганська, Полтави і, звичайно ж, Харкова.

Розгортання харківських ювілейних майданчиків 28 листопада охопило кілька локусів, зокрема Літературний музей, Клуб письменників, Будинок актора, будинок «Слово», проте найголовніша сцена того дня була в театрі «Березіль», де йшла вистава «Мина Мазайло» (постановка й режисура Олександра Бєляцького та Анатолія Стародуба).

Борис Ситченко