Відкриття меморіальної дошки Петру Василенкові

2 липня 2013 року в селі Мартова Печенізького району на фасаді будівлі місцевої школи відкрили меморіальну дошку поетові, публіцисту, прозаїку Петру Василенкові. У заході взяли участь лауреати премії його імені – Іван Перепеляк, Ігор Михайлин, Наталка Матюх, Володимир Родіонов, Валерій Ковальов, Володимир Верховень, а також письменники, громадські діячі та інші. Право відкрити дошку було надано ініціатору ідеї вшанування видатного земляка Миколі Шакіну й голеові Печенізької районної ради Олегові Дацуну.

Петро Пантелійович Василенко народився 29 червня 1937 року в селі Мартова Печенізького району Харківської області.

До національної спілки письменників України був прийнятий за книги поезій «Двоколос», «Моя  біографія – поле», «Кленове клечання» в 1990 р.; рекомендували – поети Андрій М’ястківський, Микола Шаповал, Роберт Третьяков, прозаїк радій Полонський.

Агроном за фахом, поет, журналіст, краєзнавець, прозаїк, літературний критик, публіцист, перекладач за покликанням.

Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут 1960 р., факультет економіки і організації сільськогосподарських підприємств, одержав фах ученого агронома-економіста.

У 1955 році юнак став студентом Харківського сільськогосподарського інституту імені В.В.Докучаєва, обрав собі фах агронома-економіста. З однокурсниками виїздив на цілинні землі до Казахстану, намагаючись краще збагнути працю хлібороба. Разом з тим не поривав з поезією, друкувався в інститутській багатотиражці «Знання». В 1957 році, коли світ дізнався про запуск першого штучного супутника Землі, вперше на обласному радіо прозвучав його вірш «Супутник», надрукований у вузівській багатотиражці.

У 1960-1990 рр. працював безпосередньо на селі: плановик радгоспу «Привілля» Троїцького району Луганської області (1960-1967),, головний економіст радгоспу «Мартівський» (1967-1972), колгоспу «40 років Жовтня» (1970-1980), старший економіст Чугуївської пересувної механізованої колони № 1 (1980-1990). Заступник редактора газети «Печенізький край» Печенізького району на Харківщині (1993-1999).

Автор книг: «Двоколос» (1976), «Моя біографія – поле» (1979), «Кленове клечання» (1983), «Хрещатий барвінок» (1992), «Печенізьке поле» (1995); поем: «Печенізьке поле» (1997), «Сказання про землю Слобідську» (2000): історико-краєзнавчих нарисів: «Печеніги» (1976), «Мартова вітає вас» (1993), «Чугуївщина літературна» (1995). В ХІ томі книги «Пам’ять України. Харківська область» надрукований нарис письменника «Загинули нескореними» (1976).

Опублікував у журналі «Слобожанщина» роман «Калина і гордовина» (№8-9. 1996-1999), поему «Сказання про землю Слобідську» (2000).

Більше 50 віршів П.Василенка покладено на музику і виконуються професійними та самодіяльними співаками й художніми колективами.

Лауреат обласної премії ім. О.С.Масельського (2001). Був почесним громадянином Печенізького району Харківської області (2000).

Творчість поета і прозаїка національна за формою і змістом. Естетичне спрямування – художній реалізм.

Творчість знайшла позитивну оцінку в рецензіях і статтях: Леонід Тома. «Нелегке поле Петра Василенка» (журн. «Прапор», № 6, 1980), Юрій Стадниченко «Ширшає поле поета» (газ. «Літературна Україна», 26 травня 1983), Микола Артамонов. «Кленове клечання» (газ. «Ленінська зміна», 6 серпня 1983 р.), Кузьма Білокінь, «Пізнаваймо рідний край» (газ. «Слобідський край», 1 серпня 1996 р.), В’ячеслав Романовський, «Печенізький лірик» (газ. «Вечірній Харків», 8 липня 1997 р.), Віктор Коваленко. «Сага про Печеніги» (газ. «Літературна Україна», 1 грудня 1999 р.), Володимир Знаковський. «Сповідь співця Печенізького поля» (газ. «Слобода», 27 серпня 2000 р.), Віктор Грама. «Дума про землю Слобідську» (газ. «Слобода», 19 вересня 2000 р.) та ін..

Високу оцінку творчості Петра Василенка дали академіки Микола Жулинський, Петро Тронько, Іван Дзюба, Євген Білецький, Ігор Михайлин, лауреати Держаної премії ім. Т.Г.Шевченка Анатолій Дімаров, Василь Голобородько, Василь Захарченко, Роман Іваничук, поети і літературознавці Роберт Третьяков, Іван Перепеляк, Володимир Родіонов, Віталій Коваль, Степан Крижанівський та ін..

Класик української літератури, академік Михайло Стельмах так характеризував поезію Петра Василенка: «Від зелених врун і сизого жита, від любові до людини-трударя і любові до матері-Вітчизни йде сердечне слово Петра Василенка. В його поезіях ми не знаходимо сенсаційних новацій, формалістичних нагромаджень, здиблених образів. Ідучи від землі, він і розкриває красу землі і красу людини в тонах, близьких до традицій Максима Рильського, Андрія Малишка, Василя Мисика, Платона Воронька…».

Творчим кредо Петра Василенка було: залишатися сприйнятливим у рідному народові.

Багато поетичних і прозових творів, журналістських статей Петро Василенко присвятив Печеніжчині –  краю, де він народився і з яким пов’язана значна частина його життя. Дві збірки поезій під однією назвою «Печенізьке поле», книга поезій «Сказання про землю слобідську – Печенізьке поле» присвячені цьому чудовому краю на Слобожанщині, його працьовитим людям. Та передчасна смерть талановитого поета, прозаїка, публіциста 29 листопада 2001 року обірвала його творчі плани. Поховали його на батьківщині в селі Мартова.

Живе пам’ять про поета, його поетичне слово. Живе любов поета до Мартової, до Слобожанщини, до України. Його твори друкувалися в 13 журналах і 37 газетах, 54 його вірші покладені на музику. Йому присвячують літературні свята, уроки з літературного краєзнавства. В 2002 році започатковано щорічні регіональні конкурс та фестиваль «Печенізьке поле» пам’яті Петра Василенка.

2013 році започаткована Всеукраїнська літературно-мистецька і краєзнавча премія імені Петра Василенка з врученням лауреатам-переможцям нагрудного знаку (медаль), посвідчення, диплому лауреата та грошової винагороди. Премія зафундована відомим громадським діячем, знаним меценатом Харківщини, членом Національної спілки краєзнавців України, почесним членом Національної спілки письменників України,  кандидатом технічних наук, художником Миколою Івановичем Шакіним.