Лицар творчості патріотичної дії. (На Успіння Володимира Пасічника)

03 листопада 2013 року відійшов у вічність до Бога Світлого Всевишнього ще один Лицар Українського Чину Володимир Михайлович Пасічник, видатний громадсько-політичний діяч, один із очільників національно-визвольного і демократичного рухів на Харківщині і в Україні. Народився 24 серпня 1935 року в селі Попівцях Підкамінського (нині Бродівського) району на Львівщині.

1946 року разом з батьками і двома сестрами, десятилітнього Пасічника В.М., за рішенням особливої Наради при МГБ СССР, як членів сім’ї учасника ОУН-УПА, разом з більшою половиною жителів села, було заслано «на вєчноє посєлєніє» в сніги й тайгу Іркутської області, де половина їх вимерли.

Згодом родину було реабілітовано й 29 листопада 1947 року дозволено повернутися в рідне село. Але недовірливе око КГБ скрізь продовжувало пильнувати за членами родини.

Після повернення у рідне село, навчався у семирічній школі, з якої 1950 року був виключений за те, що в дні релігійних свят відвідував церкву. Навчання в сьомому класі закінчував екстерном. Навчаючись у 9-ому класі Підкамінської середньої школи разом з групою однокласників організували й провели успішну протестну акцію (лягли поперек автотраси на знак протесту проти спроб зарахувати їх до комсомолу).

У 1954 році закінчив 10-й клас Підкамінської середньої школи і був призваний на дійсну військову службу, яку проходив у Чугуївському гарнізоні на Харківщині.

Після демобілізації 12 років працював ливарником в надзвичайно шкідливих умовах на Харківському тракторному заводі. Одночасно навчався на заочному відділенні філологічного факультету Харківського університету.

1964 року був виключений з останнього курсу університету за прояви так званої “буржуазно-націоналістичної ідеології*”, не допущений до захисту готової дипломної роботи. На таке рішення, безумовно, вплинув відомий владі факт про активну участь родичів Пасічника В.М. в лавах УПА та боротьбі проти московсько-комуністичної окупації в Західній Україні. А також патріотичні вільнолюбиві вірші студента – філолога. Далі 20 років працював будівельником на Харківщині, впроваджуючи нові методи роботи та організаційно-економічних відносин.

З перших проявів перебудовчих процесів в країні брав активну участь у громадсько-політичному житті міста і області .

Був одним із активних учасників і організаторів роботи першого на Харківщині неформального об’єднання Товариства “Спадщина” (з 1987 рік); був одним із засновників і діяльних членів Харківської групи Української Гельсинської Спілки (з весни 1988 р.), а потім Української Республіканської партії (1990 р.), Почесним членом якої залишався до кінця днів своїх; з січня 1988 р. був діяльним членом і одним із засновників Харківської обласної організації Товариства української мови «Просвіта»; з 1989 р. – відповідальний секретар, а з 1990 по 1994 рік – Голова Харківського крайового Народного Руху України за Перебудову, а далі й до 2010 року – Голова громадської організації “Харківський крайовий народний Рух»; заступник Голови Харківського Товариства політичних в’язнів і репресованих.

Один з видатних і активних організаторів і учасників демократичних процесів та боротьби за Незалежність України в Харківській області і в Україні.

Він був одним із ініціативних і дієвих членів Ініціативної Координаційної Групи (ІКГ), яка координувала зусилля національно-демократичних сил м. Харкова і області в загальнодемократичних та національно-визвольних процесах Перебудови, демократизації країни, в процесах проголошення Незалежності України та перших років її розбудови. Його організаторський талант та самовіддана діяльність відіграли значну ролю в організації та успішному проведенні на Харківщині всенародного Референдуму про державну Незалежність України 1 грудня 1991 року та в подальших процесах становлення та розбудови української державності, зокрема й на Харківщині .

З його ініціативи та активної участі в Харкові було поставлено перший в Україні Хрест пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій 1932 -33 р. (1989 рік); Пам’ятний Знак “Борцям за свободу і незалежність України. Воїнам Української Повстанської Армії” (1992 рік), – встановлені в Молодіжному парку; пам’ятний знак на честь Проголошення державного Суверенітету України – в саду ім. Т. Шевченка, (1991 рік) – якими він особисто опікувався до останніх своїх днів.

Багато уваги і сил приділяв роботі українських патріотичних організацій та “Харківської Громади на захист Конституції та Прав людини” з питань дослідження і вшанування пам’яті жертв Голодоморів і політичних репресій українського народу, утвердженню Незалежності України, української мови, культури.

Автор багатьох публіцистичних статей та поетичних творів – віршів, поем, виступів у засобах масової інформації.

З 2006 року був членом обласного Оргкомітету по вшануванню пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій; а також членом Координаційної Ради при Харківській Облдержадміністрації з питань функціонування державної мови на Харківщині.

Указом Президента України від 20 листопада 2007 р. № 1123 нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня, а також відзначений Подякою Президента України. 1993 року був поновлений у Харківському університеті. Успішно захистив дипломну роботу та випускні іспити й отримав університетський диплом. А далі призначено – на посаду Проректора інституту сходознавства і міжнародних відносин “Харківський Колегіум”, у створенні якого він брав активну участь разом з іншими членами ІКГ.

Він був мудрою, холоднокровною і зваженою в рішеннях людиною Був патріотом України не тільки до глибини душі, але й до глибини власної кишені. Він був щасливий з того, що мрія його життя – Проголошення Незалежної Української Держави та визнання її світовим співтовариством здійснилася. Він був упевнений, що в умовах свободи в Незалежній державі українській народ успішно подолає всі об’єктивні труднощі та підступи ворогів, увійде як рівноправний член в Європейську та Світову систему дружніх народів. І ця його незгасима віра надихала і його, і тисячі людей, які стикалися з цією видатною, націленою на позитив людиною.

В. Пасічник автор багатьох прекрасних ліричних, патріотичних, філософських поезій, поем; частина з яких була опублікована в збірці поезій « Святе письмо поезії», Харків, «Майдан» – 2012 р., але більшість з них ще жде свого упорядника і видавця.

Він автор багатьох публіцистичних виступів у ЗМІ, на радіо й телебаченні, публікацій у періодичних виданнях, де виступав з різних актуальних питань державного будівництва та громадсько-політичних проблем.

На вінку, що його понесли на могилу В.М. Пасічника, його друзі – стояв напис: «Героїчному українцю від політичних в’язнів і репресованих».

Саме так. Героїчному сину   українського народу, поету, борцю, українцю, протестанту -організатору практичних дій.

Так, кажемо ми, хто знав, жив і працював поруч разом з В. Пасічником. Так говорить українській Харків і Слобідщина. І вся українська Україна. Світла пам’ять про В.М. Пасічника – борця за демократію, свободу і незалежність України, її будівничого навічно залишиться в серцях українців, яких він знав, шанував. Слава її Героям, що поклали своє життя за її Свободу і Незалежність, за краще життя.

Хай Господь Бог упокоїть душу цього видатного сина України. Вічна йому пам’ять і народна шана! Героям слава! Слава Україні!

 

Від Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих: Франко П.М., Отченашенко П.І., Глухівський Л.Й., Семчишин Г., Гайванюк П. І., Чернець Д. І., Войцехівська І. Ф., Кривоніс М.І., Зайцев Ю.О., Сокульська О.;

Лук’яненко Л.Г., Овсієнко В. В., Різників О.С., Пронюк Є.В., Здоровий А.К., Старунов М.Г., Овод В.Я., Луговенко М.М., Фурик Б.Д., Столярков В.А., Захаров Є.Ю., Корнійчук І.В., Кравців 1.1.;

Від Харківського обласного відділення Спілки письменників України: Бойко В.С., Стожук А.П.. Романовський В.Є., Маковійський К.П., Тома Л.В., Побелян М. Ф., Перерва А.А., Носань В. А., Старун В., Брюгген В. О., Аулов О.І., Бандурка О.М.;

Від Харківської обласної організації Української Республіканської Партії: Анікейцева З.В., Петренко Ф.М., Козаков А.С., Роденко Л.В., Немировська Н.Г., Свічкарьова В.О., Лазуренко Д. С, Кузьмін В.С., Богомазов П.А.;

Від об’єднань «Харківської Громади на захист Конституції та Прав людини»: Сергієнко А.Г., Дяків Б.С., Алжнєв Ю., Ходун Є.В., Фастівець Т.Б., Семенченко А.О., Денисенко О.І., Сисоєв А.С., Варченко І.Г., Варченко Г.І., Лисенко В.П., Калашник В.С., Петренко Л. М., Чалий В,Н., Гончаров П.П., Матющенко А.М., Підопригора Л.П., Пилипець Д.Ю.