Луганщина літературна — жива!

Свята бувають радісні й печальні. Саме таким виявилося це святкування: радісним, бо вдалося побачити земляків та поспілкуватися з харківськими письменниками. І печальним, бо більшість луганців все ж не змогли прибути на піввіковий ювілей свого літературного осередку — Луганської обласної організації НСПУ.

18 квітня в харківському приміщенні наших побратимів по перу відбулася ця урочиста подія. І хоча вона не була надто пишною, але все ж стала дуже важливою, бо засвідчила: Луганска організація жива, вона не зломлена війною та вигнанням з власної домівки, вона бореться і творить.

На свято змогли прибути лише четверо луганчан, двоє з яких живуть в Харкові — Анастасія Шевердіна та авторка цієї статті, Богдана Гайворонська. З Полтавщини прибув професор-літературознавець Олексій Іванович Неживий з дружиною Людмилою Львівною, а з містечка Кремінна Луганської області приїхала поетеса та громадська діячка Ганна Андріївна Гайворонська.

Організовуючи свято, ми обдзвонили всіх письменників луганського осередку, яких змогли знайти — вони дуже хотіли приїхати на ювілей, але не в усіх була така можливість. Адже багато хто виїхав з області й почав нове життя в далеких землях, тому мав вирішувати життєво важливі питання. Але найважче тим, хто залишився на території ЛНР — без грошей, без роботи, без пенсії і можливості виїхати. Вони передавали щирі телефонні вітання і дуже раділи з новини — що Луганська організація не буде ліквідована, а продовжить своє існування на базі Харківської.

Луганців було лише четверо, але і цей невеличкий колектив зміг представити наше письменство з усіх найкращих сторін. Олексій Неживий розповів дещо з історії організації та пригадав найвидатніших письменників Луганщини — не тільки членів НСПУ, а й тих, хто “у списках не числився”. Він привіз с собою диски з записами голосів земляків — всім було дуже цікаво почути живу мову Володимира Сосюри та Григора Тютюнника.

Ганна Гайворонська розповідала курйозні історії зі свого письменницького життя, всі читали вірші, були виконані власні пісні. Луганців підримали харківські письменники, які щиро раділи тому, що свято все ж відбулося. Багато з них і самі нерозривно пов’язані з Луганщиною — хтось жив там деякий час, хтось народився, а хтось уже давно спілкувався з луганськими письменниками. Господарі гостинного дому зустріли нас дуже тепло, і ми відчули, що знайшли нових друзів, які завжди будуть раді прийняти нас у своїй літературній вітальні.

Де є надія — жевріє життя. В нас, вигнанців з рідних міст, з’явилася надія, що ми не будемо розпорошені по світах, а зможемо втриматися вкупі до того часу, поки Україна повернеться до нашого Луганська. Можливо, це буде зовсім не скоро — але ми щиро сподіваємося, що колись зможемо відродити українське письменництво на своїй землі.

В. о. голови Луганської обласної організації НСПУ

Богдана Гайворонська