Луганщина прийняла естафету з проведення Міжнародного літературно-мистецького Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій…»

Наступний рік обіцяє бути багатим на визначні події і для України, і для Луганщини. Адже Джамала привезе до нас Євробачення, а луганська делегація (у складі Ганни і Богдани Гайворонських та Антоніни Листопад) – Міжнародне Шевченківське свято. І це порівняння з’явилося недарма. У час, коли для всієї світової спільноти Україна асоціюється з війною, ми отримали змогу нагадати усім, що в нас є не лише воїни регулярних військ, терористи, мирне населення та переселенці. Нас уже давно поділили на ці категорії, мало не забувши, що ми – пісенна нація, що наша мова милозвучна, що наша душа сповнена миру та любові. І Євробачення – це чудовий привід нагадати усьому світові про творчі грані нашого світогляду. Як Україна для світу, так і Луганщина для України зараз асоціюється лише з війною, смертю, кров’ю, горем. Але ж які в нас талановиті письменники, яких видатних майстрів слова народила наша земля! Для нас Міжнародне Шевченківське свято – це велика честь і велика відповідальність, а також нагода заявити на всю Україну про свою позицію. Адже Луганщина – це Україна. Луганськ – це Україна.

Саме такі слова сказала я, голова Луганської обласної організації НСПУ, отримавши естафетну булаву від голови Сумської організації Олександра Вертіля. І ладна повторити ці слова ще раз, і ще раз. Тому що для мене і наших письменників це дуже важливо. Це наша надія, наш шанс нагадати самим собі, що ми здатні подолати усі життєві випробування та зберегти найважливіше, що в нас є: нашу душу, нашу людяну сутність, наше заквітчане поезією слово.

Суми зустрічали нас холодною зливою, але люди – теплом, відкритістю та щирими посмішками. І завдяки цьому контрастові було ще приємніше відчувати радість від приязного ставлення господарів свята. Письменники з різних областей виступали перед учнями навчальних закладів та працівниками бібліотек. Мені пощастило стати гостею спеціалізованої школи №10, де я познайомилася з чудовими людьми, з якими ми одразу знайшли спільну мову. У мене було таке враження, що ми знаємо одне одного вже давно. Ніби я завітала до рідної школи, де колись навчалася… Я читала свої твори дітям, а вони мені читали свої. І я була приємно вражена талантом школярів, їх дорослими поглядами та літературною майстерністю.

Суми нагадали мені Луганськ. Невелике затишне місто, в якому час спливає набагато повільніше, ніж у Харкові, де я живу зараз. Я розповідала дітям про рідне місто, про бойові дії, про те, як війна змінила мій світогляд. Вони уважно слухали мене, і я сподіваюся, що мої розповіді були для них не лише цікавими, а й корисними.

О четвертій годині ми приїхали до Сумського вищого училища мистецтв і культури, де відбувалися основні урочистості свята. Учні та викладачі підготували чудову програму з пісень, інструментальних і танцювальних композицій. А після творчих подарунків сталася ця надзвичайно хвилююча для мене подія – передача естафети Луганській області.

Вже за 15 хвилин після закінчення урочистого концерту я сиділа в автобусі на Харків, міцно притискаючи до себе булаву. На відміну від більшості письменників, що добиралися до Києва, а потім їхали звідти всі разом на автобусі, я відвідала Суми за один день: вранці виїхала, уночі повернулася. Якщо чесно, трохи заздрю їм, адже вони мали змогу ближче познайомитися, почитати вірші в дорозі, поспілкуватися.

Та все одно я отримала величезну торбину емоцій і вражень. Дуже дякую Сумам за цей багатий дарунок. Та за булаву, яка сакрально захищатиме нашу Луганщину увесь наступний рік. І, я впевнена, вона стане символом відродження слави Луганської письменницької організації та українського слова на нашій землі.

Голова Луганської обласної організації НСПУ

Богдана Гайворонська.