• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Про нескорену Україну — мовою гравюри
Презентація книги Влада Бондіані →

Відійшов у вічність Леонід Ушкалов

Опубліковано в 26 Лют, 2019 Прокоментуй! 1 414 переглядів

25 лютого, на 63-му році життя пішов з життя видатний український літературознавець, письменник, доктор філологічних наук Леонід Ушкалов. 

Леонід Володимирович Ушкалов народився 5 листопада 1956 року в містечку Краснопіллі на Сумщині. 
Із 1977-го по 1982 рік навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. 

Після закінчення університетського курсу працював на посадах викладача, доцента (1993) й професора (1995) на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. 

1989 року в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію («Творчість Григорія Сковороди і антична культура»), а 1996 року – докторську («Література українського бароко в її зв’язках із філософією»).

Є автором академічних розвідок з історії української літератури, філософії та богослів’я, науково-популярних праць, дитячих книжок. Упорядник, перекладач, автор передмов (серед них – і до антологій “Слобожанська муза” та “Слобожанська яса”), приміток і коментарів до багатьох видань.

Серед його книг: “Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання”, “Сковорода, Шевченко, фемінізм”, “Григорій Сковорода. Буквар миру: книга для сімейного читання”, “Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії” тощо.

Студенти професора Ушкалова обожнювали і боялись, а ще казали, що він написав стільки, що не кожен за життя зможе стільки прочитати. А із його лекцій записували особливо смачні фрази, на кшталт «от панночки – бісові діти!», збираючи їх у таке собі «Перло многоцінне».

Статті про життя й наукову діяльність професора Леоніда Ушкалова друкувалися в кількох довідниках і словниках в Україні та за кордоном, зокрема «Dictionary of International Biography, Twenty-Sixth Edition» (Cambridge, 1999), «Письменники Харкова» (Харків, 2003), «Хто є хто в Україні» (Київ, 2006) тощо.

Вічна пам’ять вченому, письменнику, колезі!

Десятки людей висловлюють на сторінках соціальних мереж слова підтримки рідним Леоніда Ушкалова, а також зі скорботою й болем пишуть про непоправність утрати, про вічну пам’ять Людині.

Ось слова Елеонори Соловей:

Неможливо повірити, що пішов за межу Леонід Ушкалов. Світла, яскраво й неповторно талановита людина, видатний вчений. Колись на одній презентації я сказала, що то не є просто: бути в Харкові Леонідом Ушкаловим, згодом у іншій подібній розмові цю думку повторив колега: так нам відчувалося… Але професора Ушкалова дуже бракуватиме і в цілій Україні, і у світовій медієвістиці. Велика втрата. Вічна пам’ять.

Ось що написав Олег Рарицький:

Леонід Ушкалов – вчений, який змінював обличчя вітчизняної медієвістики, здійснив вагомий поступ в дослідженні сковородіани, дуже фахово з позицій національної ідентичності зінтерпретував давні тексти. Велика і непоправна втрата. Дуже боляче!

Ось що говорить Данило Ільницький:
Коли Леонід Ушкалов говорив, я слухав – його, а також, чи часом муха не пролетить. Муха не пролетіла, але година його розповіді пролетіла. Але без поширеного тепер відчуття швидкоплинної порожнечі часу. Саме тому я радий, що Ушкалов рідко приїздить до Львова, і взагалі рідко кудись виїздить: бо слухати його часто і мати його поруч постійно було би надто вже великою розкішшю, розбестило би до краю і так розбещених львів’ян. Але сьогодні слухачами Ушкалова були захоплені ним достойні інтелектуали різних поколінь.
У Леонідові Ушкалові – людині, яка надихає – звертаю увагу на те, що:
– він надихає не яскравими емоціями, феєрверками, а тихим голосом, усмішкою у напівуста, характерним гумором, добротою до людей минулого і сучасного;
– він публічний інтелектуал, але публічний передусім своїми текстами, своєю присутністю у книжковому та журнальному просторі, хоча його усних виступів теж не катма – багато ж наших першорядних публічних інтелектуалів працюють як майстри усного жанру і залишають менше настояних текстів;
– його шлях – це здобуття наукової основи, вишколу та шліфування думки й методології – і відтак есеїстичні і письменницькі досвіди, розмикання й відкривання;
– він любить літературу, любить тексти, любить своє місто, він бачить у тому, про що пише, – те, що має у собі знак плюс;
– письменникові має пощастити на дослідника. Дослідник – це лінза, це об’єктив, це око, це посередник між живим світом минулого і книжок – та сучасністю й іншими книжками й авторами. По-перше, світло бачиться тоді, коли світло в оці є, тож дослідник – це освітлювач у прямому й переносному сенсах. По-друге, він мусить підтримувати вогонь свого дослідницького запалу, щоб могти запалити своїм сірником нас: так писав Потебня, якого Ушкалов сьогодні згадував.
– Леонід Ушкалов – це достатньо відкритий інтроверт, а також людина, яка розуміє важливість працювати з джерелами і фактами, і лише тоді їх актуалізовувати;
– отож, врешті-решт Іван Франко писав про Ушкалова: “Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хочі труду мав досить, дивнії перли виносить”.
Дякую Програма культурології УКУ та Програма філології УКУ, а такожВидавництво Старого Лева за цю лекцію! Типовий пост у ФБ займає голову один день, розповіді Ушкалова стане мені на рік. Але це висновок, яких Ушкалов тепер не робить, адже це рамкування багатогранності ситуацій. Тому може і не рік, а надовго.

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк