• Головна
    • Статут
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Євген Баран: Мало бачити, мало читати. Треба СЛУХАТИ
Фестиваль “Молода Слобожанщина” →

Михайло Слабошпицький: нові книги

Опубліковано в 2 Тра, 2019 Прокоментуй! 1 064 переглядів

Отримала від Михайла Слабошпицького книги в подарунок «Протирання дзеркал» і «Тіні в дзеркалі». Відкрила посилку і вражено заклякла! Це не просто книги – це енциклопедії людських доль. Кілька днів не наважуся взяти до рук цей поважний фоліант. Лежать на кріслі ці величезні томи серед інших книг і я боюся, що не осилю їх. Але це ж подарунок! Розкішний подарунок від самого Михайла Слабошпицького!!! Не маю права відкладати читання!
Відкриваю першу сторінку «Протирання дзеркал». Починаю читати і відразу відчуваю зрідненість з цим письмом. М.Слабошпицький пише: «Писати, щоби жити». Як же мені це близько! Продовжую читання: цікаво – не відірватися! Але перегортати кожну сторінку, то ніби збиратися на скелю. Я лізу павучком, перебираючи пальцями по книжці, щоб дістатися продовження тексту. А в грудях солодке очікування, що ж там далі написав Михайло Федотович…
Приголомшено натрапляю на цитату Фелікса Кривіна: «Із життя ідуть, як із трамваю – на твій відхід звертають увагу лише ті, кому ти поступився місцем або наступив на ногу». А я ще в 2015 році написала ось такий вірш:

* * *

Хтось каже, що життя – це, мов трамвай
з зупинками, шляхами та людьми.
Виходиш з нього й кажеш ти: «Бувай!».

Мабуть, ідеш у світло із пітьми.
Навряд чи рух твій хтось та поміча…
І лише той обіллється слізьми,

кому ти усміхнувся з-за плеча
і поступився місцем залюбки.
Та проводжають поглядом меча,

кому ти вчасно не подав руки. 

Його навіть Любов Голота друкувала у своєму «Слові Просвіти»! Читаю-перечитую і не вірю своїм очам. Що це – містика літератури чи слово продиктоване Богом? 
Продовжую читання. Слабошпицький ненав’язливо рекомендує книги, які варто прочитати. І в моїй голові вже ціла маленька бібліотечка того, що я неодмінно хочу придбати і прочитати. 
А ще він відкриває людей-письменників! Розкриває їх характери. І як на мене, робить це об’єктивно, без будь яких перекосів. І вже бачиш цю людину зблизька. І ніби знаєш її особисто, бо тобі відомі і її слабкості і її переваги. 
Яскравими блискавицями проходять крізь мою душу Василь Земляк, В’ячеслав Брюховецький, Григір Тютюнник, Петро Яцик, Євгенія Пастернак, Володмир Кошицький… Це постаті легенди, герої своєї епохи! 
Теплом і світлом відсвічують імена записані на сторінках «Протирання дзеркал»: Євген Баран, Петро Сорока, Любов Голота, Дмитро Іванов, Світлана Антонишин, Люцина Хворост, О’Лір, Світлана Короненко, Мирослав Дочинець, Василь Рубан… Постаті, які торкаються мого життя, а отже впливають на нього. Формують мій характер, мої літературні вподобання. Це мої життєві вчителі, мої літературні наставники, мої сердечні друзі! 
Цілий розділ Михайло Слабошпицький присвячує Естонії. Він зізнається, що в нього був кількарічний «роман» із цією країною. І це помітно, бо його слово про Естонію та естонський народ наскрізь пронизане любов’ю і пієтетом. У цю країну теж хочеться поїхати, щоб познайомитися з її народом і побачити все на власні очі! 
Михайло Федотович сміливо викриває подробиці із життя Спілки, Ліги меценатів чи письменницького товариства. Інколи ці подробиці глибоко шокуючі, іноді відверто смішні, а подекуди викликають захоплення чи відразу. 
Майже наприкінці книжки міні-фотоальбом. Цінні світлини, з якими щедро ділиться автор зі своїми читачами. І я жадібно вдивляюся у ті знайомі-незнайомі лиця і намагаюся уявити оту мить закарбовану на кадрі. 
Читаючи цю книгу, в моїй підсвідомості постійно світилася фраза: «Писати, щоби жити!». Але писати так, щоб не соромно було перед читачами. Писати «з вірою у себе і з вимогою до себе», як порадив мені Михайло Федотович Слабошпицький. 

Юлія Ткачова

М. Слабошпицький , Ю. Ткачова

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Лекція М. Красикова «Символіка колористики в українській традиційній народній культурі
  • Сергій ВАКУЛЕНКО: “На наших землях перспектива все ж таки за українцями”
  • МІСТЕРІЯ ЗАГАДКИ: рецензія на книгу Юлії Ткачової “Єднання”
  • “ЄДНАННЯ”: нова книга поезій Юлії ТКАЧОВОЇ
  • Відійшла у вічність Лідія Доценко
  • Допомогти Олександрові БОБОШКУ
  • ТРИМАЙТЕ СКИБКУ КАВУНА! (історії радіолюдей Харкова)

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech «Майдан» І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віталій Квітка Йогансен-фест Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Літературний музей Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк