Публічна заява харківських письменників

Шановне товариство!

Звертаємося до письменницької громадськості України та керівництва НСПУ у зв’язку з нещодавнім опублікуванням патріархом українського перекладу Сергієм Борщевським заяви про вихід зі Спілки письменників. Заява публічна, з нею можна ознайомитися, наприклад, за таким посиланням: https://www.pic.com.ua/z-chystoiu-sovistiu-na-svobodu-abo-zaiava-pro-vykhid-zi-spilky-pysmennykiv.html.

Сергія Борщевського обурили дві події. Перша, це оприлюднення 25 вересня на сайті НСПУ інформації про 5-й Міжнародний фестиваль-конкурс “Причал на Поштовій”, де Ґран-прі отримав конкурсант із Болгарії Захарій Іванов, у творчому доробку якого є, зокрема, переклади горезвісного Сєрґєя Лаврова. Найгірше, що це не просто інформація, про подію, а що то був Ґран-прі конкурсу, який проводився за підтримки, зокрема, і НСПУ.

Друга – вихід в Україні збірки поезій болгарської поетеси Вані Анґелової «Розкрилена душа» у перекладі члена НСПУ Інни Ковальчук. С. Борщевського обурив той факт, що вірші болгарської двомовної літераторки (яка пише також і російською) знайшли минулого року гарячий прийом у Росії в рамках «Международного славянского конкурса поэзии “Победа”»: «Высшая награда и диплом І степени. Награждается Ваня Ангелова. Болгария. За стихи на русском языке в номинации: “Поклонимся великим тем годам! “: “Бессмертный полк”, “По дороге бесценной жизни”, “О войне”, “Танго смерти”, “Солдат России”, “Великая Победа”». І річ не в тому, що В. Анґелова з’здила до Росії (це не наша справа) і шанує загиблих у ІІ Світовій росіян (ми теж загиблих шануємо), а в тому, що взяла участь у конкурсі, серед емблематики якого є й горезвісна, до великого болю знайома українцям так звана «Гєоргієвская лєнточка», а серед віршів болгарки присутній один із не менш болісно знайомою нам назвою, який у наведеному вище переліку названий першим; а ще і в тому річ, що в конкурсі, брали також участь наші землячки, поряд з іменами яких було зазначено «Украина»: і не це саме по собі не є нашим докором болгарській поетесі, а те, що не помітили вона та її українська перекладачка, що брали в ньому участь і люди, проти прізвищ яких було зазначено просто «Донбасс». Донбас же це Україна? Хіба нє?

Показово, що у нас дехто вже відчув сором за такі речі, і, очевидно, саме заява С. Борщевського спричинилася до цього: хоча в його тексті подано посилання на видану в нас книжку болгарської пані: https://www.yakaboo.ua/rozkrilena-dusha.html#tab-attributes, але на сайті «Якабу», саме ця книжка вже відсутня. Проте ми провели невеличкий пошук в інтернеті й зрозуміли, що вона таки вже потрапила до столичних бібліотек – http://public-library-13.blogspot.com/2021/10/blog-post_2.html.

«Ганьбо! Ганебино! Ганьбище! Ти над нами! / Твій віщий зір на нашому чолі», – писав Микола Вінграновський.

У цьому зв’язку звертаємося насамперед до керівництва НСПУ з вимогою засудити присудження української премії Захарію Іванову. Ми розуміємо, що члени спілчанського керівництва, які мали стосунок до того, аби 5-й конкурс «Причал на Поштовій» відбувся «за підтримки НСПУ», могли просто не знати про погляди Захарія Іванова або не догледіти його участі у заході. Але тепер, коли Сергій Борщевський усе це аргументовано оприлюднив, а можливості «забрати» премію, мабуть, уже немає, керівництво НСПУ повинно виступати з публічною заявою про свою прикру помилку.

Звертаємося й до національної гідності Інни Ковальчук: певно, єдине, що вона може тепер учинити, це попрохати бібліотеки вилучити книжку зі своїх фондів. Чи І. Ковальчук слід також виступити з публічною заявою про власну помилку, а чи промовчати – то вже, як власна совість підкаже, такого від приватної особи вимагати не можемо; але в теперішніх політичних обставинах українській письменниці та перекладачці слід би шануватися.

Ігор Оржицький

Володимир Верховень

Олександра Ковальова

Ірина Мироненко

Ростислав Мельників

Володимир Носань, заслужений діяч мистецтв, художник

Віктор Полянецький

Анатолій Стожук

Володимир Субота

Ольга Тараненко