Опубліковано | 19 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Це – проза. Дещо сентиментальна, трохи банальна, дуже тонкосльоза. Але тим-то й цілком природна оповідь емоційної співчутливої душі.
Болюча мудрість оповідання «Дві матері», народженого 1965 р., з книги однойменної назви (1987). Дві суперниці за коханими. Дві журливиці за полеглими синами. Дві сироти з букетами городніх квітів біля могили невідомого солдата. Певно, й людину з кам’яною душею доведе до плачу ця печальна історія. Читати далі
Опубліковано | 1 Березня, 2016 | Прокоментуй!
«У розчахнутому світі» – так називається нова книга прози Валентини Овод. Як підзаголовок іде перелік жанрів, з котрими читач має зіткнутися в книзі. Це, очевидно, просто загальне означення, а читач має сам відгадати, що саме він читає: новелу чи оповідання. Надто все це жанрове розмаїття розмите, це скоріше своєрідний ребус для читача. З етюдами простіше, а от знайти критерії поділу на оповідання та новели навряд чи наразі можливо, і навряд чи в цьому є нагальна потреба.
Процес читання цілком захоплює твою читацьку увагу, вона повністю прикута до змісту, до розгортання сюжетів, сприйняття та осмислення психологічних деталей, до самої нарації, такої невимушеної і позірно невигадливої, що, здається, маєш справу не з художнім твором, а з явищем природи. Однак, в літературі, як і в інших видах мистецтва, природність та позірна простота – то передусім є свідченням майстерності автора та його граничної щирості. Адже саме щира сповідь лежить в основі кожного твору. Читати далі
Опубліковано | 1 Березня, 2016 | Прокоментуй!
У особистостей із низьким больовим порогом немає чужої біди, чужого горя. Маленька людина для них – водночас осердя Роду і центр розчахнутого світу. У цій книзі відсутній хепі-енд, а земні долі зображено зі сподіванням на неодмінне продовження. Може, в дітях, може, в онуках, може, в тобі, вельмишановний читачу