• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Презентація книги П’єра ДіБіСі «Світло згасло в Країні Див»
«САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ» FOREVER →

Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ “Послухаймо Василя Барку!”

Опубліковано в 20 Вер, 2012 Прокоментуй! 2 842 переглядів

                                                                                              Як в нації вождя нема,

                                                                                              Тоді вожді її — поети…

Євген Маланюк

 

Неквапливе спілкування з мудрим співрозмовником, щира бесіда, до якої подумки повертаєшся знов і знов… Подібне враження залишає по собі ця ошатна, з неабияким смаком видана книжка (Вірний М. Портрет поета. / Переднє слово А.Криловця. — Харків: Майдан, 2011. — 234 с., іл.). Автор, Микола Вірний, перебуває нібито дещо осторонь, даруючи нам можливість самим почути «роздуми вголос» великого українського письменника — Василя Барки.

Відчуття безпосереднього, без огляду на час і відстань, спілкування ні на мить не залишає читача книжки М.Вірного — не просто її автора і знавця творчості Василя Барки, а й найближчого друга та однодумця письменника. Чимала добірка адресованих побратимові листів В.Барки (як на мене, найцікавіший із розділів) містить, зокрема, безліч подробиць, що доповнюють наше уявлення про умови непростого емігрантського життя-буття, про середовище, в якому те життя проходило…

Зазвичай, від кожного століття в історії того чи іншого народу залишається (хоча й не завжди) згадка бодай про одну людину, котру можна вважати визнаним духовним провідником. У вісімнадцятому столітті (звісно, й надалі) таким для українців був Григорій Сковорода, у дев’ятнадцятому — Тарас Шевченко, а от, коли йдеться про двадцяте, то поряд із величними постатями апостолів українства Дмитра Донцова та Євгена Маланюка ми впевнено називаємо Василя Барку.

Розвиток і становлення могутнього таланту В.Барки — поета, прозаїка, есеїста, перекладача — визначали, насамперед, беззастережно прийняті письменником християнські моральні засади. Звідси й походить непримиренне світоглядне протистояння: щирої віри — духовній порожнечі, породженій войовничім атеїзмом, людяності — диявольській жорстокості. У цивілізованому, здавалося б, двадцятому сторіччі перед усім світом постали моторошні наслідки втілення в життя комуністичних теорій — страждання й загибель мільйонів людей та понівечена протягом кількох поколінь свідомість цілих народів… Реальні обставини тих жахливих злочинів і є матеріалом для нищівного викриття «боговорожого марксизму-ленінізму» Василем Баркою, дивовижно лагідним за своєю природною вдачею (про що ми також дізнаємося із книжки Миколи Вірного), натомість стійким, мов криця, у поглядах на земне й небесне.

Справді невичерпною постає тема створення та оприлюднення В.Баркою чи не найвідомішого з його творів. Навіть тоді, коли б творчий доробок письменника складався з одного-єдиного роману «Жовтий князь» (повне вітчизняне видання якого здійснив харківський «Майдан»), то й цього достатньо, щоби В.Барка не був забутий із плином часу. Страшна (і переконлива!) правда про голодомор тридцятих років минулого століття в Україні та на Кубані назавжди позбавляє душевного спокою практично всіх читачів роману. Людина, котра уважно прочитає «Жовтого князя», ніколи відтоді не житиме, не відчуватиме, не думатиме так, як до знайомства з цією унікальною книгою, що завжди викликатиме несамовиту лють у тих, для кого ненависна навіть згадка про Україну.

Особисто я глибоко переконаний, що не існує ефективнішого щеплення проти підступного вірусу комуно-фашизму (в усякому разі, для наших краян-українців), ніж звернення до творів, подібних «Жовтому князю» або роману Івана Багряного «Сад Гетсиманський». І визначення «комуно-фашизм», зовсім не є полемічно загостреним. Бо ще 1952 року, виступаючи на конгресі вільної пресі в Берліні, І.Багряний попереджав про смертельну небезпеку, яку несе людству «московська комуністично-імперіалістична симбіоза, що є нічим іншим, як оригінальною формою російського фашизму».

Обов’язково треба відмітити чудову українську мову — в текстах як Василя Барки, так і Миколи Вірного. Зрозуміло, що то не мова, скажімо, Григора Тютюнника, проте вона має ознаки майстерності найвищого ґатунку: точність висловленої думки тільки підсилюють вдало вжиті засоби художньої образності. А пам’ять, тим часом, підказує рядочки із вірша Євгена Маланюка:

Тоненьку свічечку любові

Задуло переможне зло…

Але творчості Василя Барки це не стосується. Вона подібна до яскравого смолоскипу, що не погасне вже ніколи. Як горітиме й вогонь нашої любові до України, а прийдешні покоління неодмінно підхоплять його та понесуть далі, у вічність…

Кілька слів про автора книжки, хоча він заслуговує на окрему докладну розповідь. Літературне псевдо Микола Вірний обрав собі талановитий письменник і журналіст Микола Француженко. Матеріали М.Вірного друкувалися в десятках часописів по всьому світу, а його голос розносив правду про Україну хвилями радіостанцій «Визволення» (Мюнхен), «Свобода» (Нью-Йорк), «Голос Америки» (Вашингтон). Вихід друком книжки «Портрет поета» — справжньої перлини у творчому доробку славетного літератора — є ще одним кроком на шляху до зближення двох гілок нашого красного письменства: на українських теренах та в діаспорі.

«Майдан» , Барка , Микола Вірний , Француженко

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Вечір пам’яті Василя БОРОВОГО
  • ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ВІНТАЖ (перечитуючи професора Леоніда Ушкалова)
  • Антоніна ТИМЧЕНКО: «Поезія — код, на розгадування якого не вистачить життя»
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ – “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ” – ПАРАДЖАНОВ
  • ШЕВЧЕНКІВ ВІРШ І ГІПЕРБОЛІЧНЕ КІНО
  • ЩО ЗМІНИЛА У НАС ВІЙНА: Есей Люцини Хворост
  • Рефлексія

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк