Творчість

Нічого немає в мене! Окрім оцього світу (вірші Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

До Вашої уваги вірші Ольги Тараненко, вміщені у колективній збірці “Під знаком Мисика” (Харків, 2016). Читати можна тут.

---

Розгортання поетичного сюжету (До ювілею Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Пригадую  початок 70-х.  По-різному можна пригадувати ті часи. Усе залежить від того, які події, яких людей ти згадуєш.  У моїй пам’яті зринає  світлий день ранньої весни,  семінар творчої молоді в Харківському відділенні спілки письменників. Про щось чи про когось весело жартують ще живі і життєрадісні Станіслав Шумицький та Роберт Третьяков.  Здається, це Шумицький сказав, що от, мовляв, як буває: у Деркачах проліски вже розцвіли, а в Люботині – ще ні. Їхні радісні погляди схрещуються на дівчинці-школярці, і я розумію, що оце і є пролісок.  Блакитна спідничка, біла блузка і весняні очі.  Щоб у дитячих очах стільки мудрості?! Щоб у дитячих очах стільки цілісності та зосередженості? Дивна річ – людська доля! Її чистовик пишеться відразу. Нам лише здається, що ми з часом мудрішаємо, щось у  чернетках наших доль виправляємо, щось змінюємо. А насправді усе написано відразу і начисто. Ми можемо лише через власну лінь та недолугість чогось недобачити,  у щось не заглибитись у тій мірі, як це має бути.

          Школярку, що дорослим поетам здавалася посестрою проліска, звали  Ольга Тараненко, а на семінар її привіз незмінний керівник Деркачівської літературної студії  поет Віктор Тимченко. Читати далі

---

«ЩОБ ОСВІТИТИ ПРОСТІР ЦЕЙ СОБОЮ» (пам’яті Світлани Костюк)

Опубліковано | 21 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Різні частини складної країни іноді вдається єднати поетам. 22 січня — День Соборності України, тобто день, що символізує збирання  всіх українських земель в єдину незалежну державу. Нинішня проблема не тільки у втрачених територіях і війні, а й роз’єднаності громадян однієї країни. Території ще можна вважати неподільними, а що робити з душами, людськими переконаннями?

          Об’єднання Італії у ХІХ столітті народило блискучий афоризм, що стосується і нашого сьогодення: «Італію ми створили, тепер слід створювати італійців». Слова належать графу Кавуру, який був ключовою фігурою Рісорджименто (відродження, оновлення), першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер. Камілло Кавур прожив усього 50 років.

          То  чим тут зарадить слово поетеси, щоб у створеній Україні почуватися українцем було не прикро і не принизливо? Їй теж судилося прожити трішки більше 50-ти років.  Так складається в нашій історії, що відповіді шукаємо часто в тих, хто йде від нас передчасно. Дошукуємося у книжках, дослухаємося до записів голосу. Читати далі

---

Миколі ВОЗІЯНОВУ – 80!

Опубліковано | 20 Січня, 2017 | Прокоментуй!

На Хрещення виповнилося 80 років відомому харківському поетові, гумористу Миколі Кириловичу Возіянову.

Зрорушливий лірик, майстер тонкого влучного гумору, упорядник багатьох книг для дітей, автор кумедних творів для малечі, Микола Возіянов знаний на Слобожанщині та за її межами. Читати далі

---

Зустріч юних читачів із юними літераторами

Опубліковано | 20 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Нещодавно відбулася зустріч юних читачів із юними літераторами: Бібліотека-філія № 50 ЦБС Київського району тепло зустріла керівника гуртка літературної творчості “Зав’язь” Комунального закладу “Харківський центр дослідницько-експериментальної діяльності “Будинок учителя” Харківської обласної ради” Тараненко О. С. і вихованців гуртка Олександру Прилипську та Дар’ю Зоріну. Організатор зустрічі – бібліотекар Павленко Наталя Миколаївна.

---

Микола ВОЗІЯНОВ: етюди пам’яті

Опубліковано | 12 Січня, 2017 | Прокоментуй!

У книзі «Затемнення сонця. Етюди пам’яті» М. Возіянов відтворює в пам’яті своє дитинство в воєнні та повоєнні роки, з болем нагадує про те, що війна несе горе і переможцям і переможеним.

Книгу можна читати за посиланням:

Возіянов М. К. Затемнення сонця. Етюди пам’яті / М. К. Возіянов. — Х. : Майдан, 2015. — 68 с.

---