Опубліковано | 30 Січня, 2013 | Коментування вимкнено
Те, що «Енеїда» Івана Котляревського не просто «сміховина на московський кшталт» (як її назвав Тарас Шевченко), а значно складніша й неоднозначна штука, переконливо показала останніми роками низка українських літературознавців: чи то Віктор Неборак у «Перечитаній «Енеїді»», чи то Валерій Шевчук у другому томі «Музи Роксолянської» (а його розмисел на цю тему був окремо виданий у Львові п.н. ««Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко»), або ж Ніла Збороська в «Коді української літератури».