Публікації за тегом "В’ячеслав Романовський"

Написане і видане під час війни

Опубліковано | 15 Лютого, 2024 | Прокоментуй!

«Подільська осінь у Харкові» 2018 року познайомила наших земляків з творчістю поетів і прозаїків із Хмельниччини. Особливо здружила вона з подолянами поета і публіциста В’ячеслава Романовського. Один із гостей – поет і журналіст Михайло Цимбалюк тепер на фронті як бойовий медик.

Фото на згадку біля харківського фонтану, який приховує пам’ятник закоханим. Перший ліворуч – Михайло Цимбалюк. Перший праворуч – В’ячеслав  Романовський. Осінь 2018 року. Фото надала ініціаторка зустрічі, засновниця літературно-музичного клубу «Апостроф» Лариса Вировець.

Що написалося двом поетам за роки, що промайнули?

Читати далі

---

Пісня в юрті від «спартанця»

Опубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!

Нацгвардієць із бригади наступу «Спартан», літератор, бард і колишній учитель фізики Олег Бородай влаштував творчий вечір у юрті в центрі Харкова.

Докладніше читати тут
https://gromada.group/news/statti/24908-pisnya-v-yurti-vid-spartancya

---

Коли пильні вуха були й у тайзі… (до ювілею Івана Мірошниченка)

Опубліковано | 10 Вересня, 2021 | Прокоментуй!

Поети зайві в радіоефірі. Особливо якщо намагаються поєднати журналістські трудодні перед мікрофоном і власне усамітнення з римами чи верлібрами. У Івана Мірошниченка (11.09.1936 – 11.12.2006) після роботи на різних широтах тодішнього Союзу токарем і лісорубом, шахтарем і помічником бурового майстра, вантажником і газетярем було кілька харківських радіороків. Ці записки об’єднають  моє давнє інтерв’ю з Іваном Єгоровичем, спогади про нього молодшого друга В’ячеслава Романовського і деякі збережені ним листи поета.

Читати далі

---

ВТОМИЛОСЬ СТРЕМЕНО. ДОМАШНЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ (в гостях у Володимира Стального і його збірки “Тобі, єдиній !..” )

Опубліковано | 8 Липня, 2017 | Прокоментуй!

     Бувають життєві ситуації, коли не автор поспішає до своїх читачів із книжкою-новинкою, а вони самі везуть йому з видавництва свіжі пахучі примірники, щоб побути разом, почути не в телефоні голос друга, його нові рядки,  відчути “приязнь рук”, “одкровення потиску руки”,  згадати, як у спільній юності “колосилось вогнище іскристо”, “як смеркаються сади”. Цитую нову збірку Володимира Стального “Тобі, єдиній!..”,  на садибі якого у Балаклії, за сотню кілометрів від залів-клубів Харкова влаштували домашню презентацію його друзі-літератори.
Володимир Стальний (сидить у центрі) з рідними і  друзями-поетами (від лівого краю): В’ячеслав Романовський, Анатолій Перерва, син Орест Стальний, онука Дарина, дружина Галина, Леонід Тома. Читати далі

---