• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← «Як у тунель дзеркальний» (Світлана Короненко і Михайло Слабошпицький)
Літературна премія “Мерефа козацька” →

У пам’ять про Віктора КИРИЧЕНКА

Опубліковано в 3 Лип, 2021 Прокоментуй! 308 переглядів
Кириченко Віктор Олексійович | Національна спілка письменників України  Харківська обласна організація

2 липня 2021 року нашому колезі, прозаїку і поету, Вікторові Кириченку виповнилося б 80 років!

Кириченко Віктор Олексійович народився 2 липня 1941 р. в с. Родіонівка  Ямського району Донецької області. Закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.

Автор книг «Моя Україна», «Дороги», «Золоті ворота», «Слобідська раїна», «Український сонцептах», «Сонця м’яч непереможний», «Ялтинські акварелі», «Чемпіон», «Настуся-сонечко», «Чайки на кордоні»; пісень «Офіцери», «Мерефу – любіть», «Мама», «Динамівські фани», «Металіст, атакуй», «Скрипкограй», «Місто кохання», «Ракетний полк», «Дякуємо, метро», «Місячне сяйво».  Окремі добірки: “Гол і доля”, “Рости, Весно” .

Член НСПУ з 2006 р.

Згадаймо Віктора Олексійовича, прочитавши його поезії:

НОСТАЛЬГІЯ
Якесь забуте, дивне відчуття,
Що був я тут: такі знайомі стіни,
Мовчить спортзал — немов осиротілий.
Бо все чекав, та розвело життя.
І вмить вбігає хлопчаків юрма.
Все загуло, все замигтіло. Ніби
Мене з моїми думами й нема,
Немовби я вже зачерствіла скиба.
Чого ж чекаю? Ось вам — хліб і сіль!
Сіль поту на футболці й смак удару —
В дев’ятку! Ви згадаєте цей хміль
Колись, колись, — то неповторні чари…
Хай многоводдям стане многоліття:
В нім тонеш, та є в нім — ковток повітря!

ВЕЧІР ПРОЩАНЬ
Так буває завжди на світанку життя:
Нам розлуки приносять досаду,
Накопичує втому доріг небуття,
І сприймаєм роки як пораду…
Спішимо як один, хто в пухку заметіль,
Де романтики голос потужний,
Як в виставу життя, що дає «Березіль»…
Вечір — чемний, гіркотливо-чуйний.

РОСТИ, ВЕСНО!
На густі парости сливолозу,
Стіна біла, мов пахуча квітка,
Присіла маленька бджілка
Напоїти спрагу.
Як дитина, не взмозі пити:
Могутні квітів тичинки,
Як вершники, навшпиньки.
Бджілка — голосити.
Брала вона прадавні геноми —
І одразу з’являлися сили,
Бо пергою вкривалися крила,
Чи взмозі злетіти?
А джміль, як винищувач, злітає,
З квітки на квітку — приквітнився,
Нектару смачного напився.
Ловко хазяйнує.
Басовито — джміль, тоненько — бджілка,
Вітрець-диригент підспівує,
Сонечко сонячно підсвічує:
— Рости, Весно!
22.04.2012 р.

Я ПОВЕРНУСЯ, МАМО!
Освяти мені, мамо, дорогу,
По якій я іду на війну.
Не ховай материнську тривогу
І сльозину гіркотну свою.
Не турбуйся — зростали хутенько
І йдемо по стежках бойових,
Хто тебе захистить, моя ненько,
І дітей, і онуків дзвінких?..
Не питай мене, зіронько-нене
Чи безпечно в буренних шляхах.
Міни, кулі летять, мов шалені.
Вороги, як щури, по кутках.
Кожне місто звільняєм з боями.
Гинуть друзі, аж серце пече,
Перемога і Воля — за нами,
Й побратимів надійне плече.
Посвіти мені, мамо, із хати
Материнським святим ліхтарем.
Забуваю про спраги накати
І охоплює радісний щем.
Не сумуй, повернуся додому,
Наберу із криниці води…
…Чуєш, міни свистять?…
Попри втому
Знову треба в атаку іти.
Я повернуся, мамо! Ма-мо-о-о…


У домівці під вечір затоплено піч.
І одразу думки прилітають погрітись,
Поруч осінь присіла, бідою ділитись,
Тиша кольором жовтим тече навсібіч.
Чи потішить минуле? Вже літо пішло,
А за обрієм хижо сичить завірюха.
Ще синиця в гаю, серце радісно слуха;
Серед сірого смутку дрімає село.
Ніби повінь, життя залишило сліди,
А роки — інтеграли лягли на полиці.
У неспокої день був, і нині не спиться,
Із Чумацького шляху гукають світи.
28.10.2014. Суми

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Журнал «Харків. Lit» – продовжений політ
  • Пісня в юрті від «спартанця»
  • Майї Львович – 90!
  • Ольга ТІЛЬНА: “Перемога буде за нами, хоча й настане вона нескоро”
  • «Буковинський журнал» підтримує Харків
  • “Маринчин передпокій”: твір молодої харківської письменниці Мар’яни Буранової
  • Премія імені М.Чабанівського 2023

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк