Постаті

Меморіальна дошка Шевченківським лауреатам-харків’янам

Опубліковано | 29 Березня, 2016 | Прокоментуй!

         26 березня 2016 р. на будинку Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України  (вул. Чернишевська, 59)  відкрито меморіальну дошку на вшанування трьох відомих письменників, які жили і працювали в нашому місті. Були присутні голова НСПУ Михайло Сидоржевський, літератори  Харківщини і Луганщини. Читати далі

---

Роберт Третьяков. Вечір на пошану харківського поета

Опубліковано | 9 Березня, 2016 | Прокоментуй!

В лютому виповнилось вісімдесят років від дня народження видатного українського поета Роберта Третьякова (1936-1996).

З цієї нагоди відбувся літературний вечір за участі харківських письменників, зокрема Анатолія Перерви, Володимира Брюггена, Анатолія Мірошніченка, Ігоря Михайлина, Володимира Калашника. Головував поет В’ячеслав Романовський.

Учасники поділились своїми спогадами про найяскравішого харківського представника “шістдесятництва”, пролунали його вірші у виконанні заслуженого артиста України Анатолія Лобанова.

Переглянути відео з вечора можна тут.

Роман Черемський

---

Згадуючи Василя Борового

Опубліковано | 2 Січня, 2016 | Прокоментуй!

Трохи більше року минуло, як пішов від нас Василь Боровий. Читати далі

---

Тетяна Шамрай. Я житиму у цьому вітрячку

Опубліковано | 16 листопадаа, 2015 | 1 коментар

Книга віршів Тетяни Шамрай і спогадів про цю неймовірну особистість Читати далі

---

Леонід УШКАЛОВ. СВЯТІ БОРИС І ГЛІБ НА СЦЕНІ ТЕАТРУ ЧАСІВ МАЗЕПИ

Опубліковано | 17 Жовтня, 2015 | Прокоментуй!

 До 1000-ліття подвигу Бориса і Гліба

Образи святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба посідають особливе місце в українській духовній традиції. Згадаймо хоч би апостольський лист «Euntes in Mundum» верховного архієрея Івана Павла ІІ з нагоди тисячоліття Хрещення Русі. У ньому сказано, що однією з найхарактерніших рис нашої духовності є «набожність до Христових страстей», «вразливість на таїнство терпіння в пов’язаності зі спасенними наслідками Христа»[1]. І далі: «Може бути, що в основі тієї духовності знаходиться також в якийсь спосіб пам’ять про невинну смерть Бориса і Гліба, синів Володимира, яку спричинив їм брат Святополк. Та духовність знаходить свій найповніший вияв у пошані, яку віддають вони «найсолодшому» (сладчайшому) Господеві нашому Ісусові Христові в таїнстві Його терпіння, «кенозіс», які Він взяв на себе у воплоченні і у смерті на хресті (пор. Фил. 2: 5–8)»[2]. А задовго до цього, іще в 1846 році, Михайло Максимович писав: «Уже дев’ятий вік, як на Русі ублажають пам’ять наших святих князів Бориса і Гліба. Преподобний Нестор, описуючи їхнє життя і смерть, славословив їх як “дві світлі зорі, що освітлюють усю Руську землю”[3], як “заступників Руської землі, які завжди моляться за своїх людей і подають зцілення всім, хто приходить до них з вірою і любов’ю”[4]. Український народ зберіг особливу віру в святих мучеників-князів… Ще й тепер в Україні вважають за велике свято друге травня й не ведуть у цей день польових робіт, за прислів’ям старих людей: “на Гліба й Бориса за хліб не берися”»[5]. Образи Бориса й Гліба так глибоко ввійшли в народну свідомість, що вплинули на формування самої нашої мови. Олександр Потебня писав із цього приводу: «Буває й так, що дані від початку звуки календарних назв не викликають у пам’яті підходящих туземних слів; у такому разі ці звуки несвідомо видозмінюють і пристосовують до панівного змісту думки. Це – вплив на мову… 2-го травня – Бориса і Гліба. Бориш-день (у Даля – борис-день) – бариш-день (що-небудь продати, щоб весь рік торгувати з баришем), “На Гліба Бориса – за хліб не берися”»[6].

А що відбувалося впродовж багатьох століть другого травня? Читати далі

---

Ігор Михайлин. Про «Далекі вогнища» Олеся Гончара*

Опубліковано | 1 Серпня, 2015 | Прокоментуй!

Ця повість датована 1986 роком, а вперше опублікована в однойменній збірці оповідань і повістей у видавництві «Радянський письменник» в 1988 році. Що ж це виходить? Що це мало не останній твір великої прози Олеся Гончара? Роман «Твоя зоря», який є реально останнім романом письменника, опублікований 1981 року. І справді: а що було після нього? Невеличка, сумірна з «Далекими вогнищами», повість «Спогад про Океан», під якою стоїть дата 1986—1987 і яка була опублікована в січневому числі журналу «Вітчизна» в 1988 році. Реально вона прийшла до читачів раніше за «Далекі вогнища», подані в книзі. Ну і, зрозуміло, потім була публіцистика — книжка «Чим живемо», яка вийшла двома виданнями 1991 і 1992 року. Але що там у нього в цей час писалося в художній творчості? І чому він у 1986 році вирішив написати повість про 1933? Читати далі

---