Постаті

Ушкалов Леонід Володимирович

Опубліковано | 23 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!

ЛЕОНІД УШКАЛОВ  

критик, літературознавець

Леонід Володимирович Ушкалов (народився 5 листопада 1956 року в містечку Краснопілля на Сумщині – помер 25 лютого 2019 року в Харкові. З 1977-го по 1982 рік навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. Після закінчення університетського курсу працює на посадах викладача, доцента (1993) й професора (1995) на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. У 1989 році в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію («Творчість Григорія Сковороди і антична культура»), а в 1996 році – докторську («Література українського бароко в її зв’язках із філософією»).

Професор Ушкалов – автор академічних розвідок з історії української літератури, філософії та богослів’я, науково-популярних праць, дитячих книжок, упорядник, редактор і коментатор численних наукових та художніх видань (зокрема Повної академічної збірки творів Григорія Сковороди). Серед його книжок – «Нариси з філософії Григорія Сковороди», «Світ українського бароко», «Григорій Сковорода і антична культура», «З історії української літератури XVII–XVIII століть», «Українське барокове богомислення», «Два століття сковородіяни», «Барокова поезія Слобожанщини», «Григорій Сковорода: семінарій», «Есеї про українське бароко», «Сковорода та інші: причинки до історії української літератури», «Тарас Шевченко», «Від бароко до постмодерну», «Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний», «Григорій Квітка-Основ’яненко», «Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання», «Сковорода, Шевченко, фемінізм… : Статті 2010-2013 років»,  «Література і філософія: доба українського бароко», «Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії» та інші.

Лауреат міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди та премії НАН України ім. Івана Франка.

У 2016 році на пошану літературознавця вийшла книжка “Ліствиця Якова: збірник статей на пошану професора Леоніда Ушкалова з нагоди його шістдесятиліття”.

Член НСПУ з 2013 року

---

ЧАС СОВІСТІ ПРИ СЛОВІ ДНЯ

Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!

ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС

Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі

---

КЛЮЧ – БАГРЯНИЙ

Опубліковано | 4 Жовтня, 2012 | Прокоментуй!

Життя постійно ставить людині питання. І на них потрібно відповідати – в цьому запорука повноцінного людського існування, його вартісної перспективи. Для правильної і своєчасної відповіді треба мати “ключ”, який би відкривав доступ до тих чи інших галузей знань. Часто таким “ключем” стають особистості, що їх обрала епоха.

Серед таких – Іван Багряний, 100-річчя якого від дня народження відзначала прогресивна громадськість світу. Читати далі

---

ПІДНЕБЕСНИЙ ПТАХ ГОГОЛЬ

Опубліковано | 30 Вересня, 2012 | Прокоментуй!

Як сталося, що син сонячної Полтавщини став основоположником великої російської літератури, вивів її на обшири світової слави? Складна і драматична історія Гетьманщини, Малоросії, України і Московії-Росії є першопричиною цього феномену. Амбітна і жорстока імперія всотувала у своє великодержавне єство цілі народи і народності, а в чавунно-прекрасний Петербург злітались як метелики на світло примарної лампи десятки і сотні непересічних талантів, що презентували собою, по суті, цілі країни. Саме там і опинився “чудний” і дивовижний Гоголь, талант якого уже був наполовину сформований Україною, кибинськими “Афінами” Трощинського, Ніжинським ліцеєм. Читати далі

---

Червоне сонце Каєркана

Опубліковано | 27 Вересня, 2012 | Прокоментуй!

  

Хто не жив байдужим на цім світі –

Той і рай, і пекло розгадав.

(«Данте», 1947 р., у казематі)

 

Не дайся злобному.

І в смерті

У горло впийся – і помри…

(«Облава», 1953 р., Норильськ)

 

 І гіркота слобідських полинів, і смуток минущості життя, і мати, яка «перебира пережите очима, повними сліз», і збляклі акварелі днів – усе є в поезіях Василя Борового. А понад усім тим – червоне сонце Каєркана, яке пряжить над головою поета понад півстоліття, та все одно – він «вольності тисячолітній крик». Читати далі

---

Нарис Ростислава Мельникова про Майка Йогансена

Опубліковано | 15 Вересня, 2012 | 1 коментар

Постать Майка Йогансена – своєрідний символ мультиетнічного та урбаністичного середовища Харкова, що у своїй багатоманітності є невід’ємною складовою національної культури. Його життя і творчість стали уособленням вітаїстичного українського відродження 1920-х років: поет, прозаїк, драматург, кіносценарист, журналіст, редактор, перекладач, критик, мовознавець, спортсмен (футболіст, тенісист, велосипедист, більярдист, турист, мисливець і рибалка) – людина ренесансного типу, чий поступ був трагічно увірваний у сталінських застінках 1937 року. Напередодні міжнародного літературно-мистецького заходу “Йогансен-fest” пропонуємо познайомитися з нарисом Ростислава Мельникова про письменника.

ЛЮДИНА З «ХИМЕРНИМ ЙМЕННЯМ»

---