Опубліковано | 9 Січня, 2016 | Прокоментуй!
ISBN 978-966-372-608-3.
Читати тут
Опубліковано | 7 листопадаа, 2015 | Прокоментуй!
Літо стояло і дивилося. Десь стояло, на когось дивилося. Дивитися – то одне, а бачити – зовсім інше. Але літо якраз і дивилося, і бачило. Дивилося на стару жінку, що схилилася над парканом, а бачило малу дівчинку, що рвала ожину, за якою паркана не було видно нікому, лише літові та стривоженій старій. Звідки взялася дівчинка? Нізвідки. Просто вискочила з очей у старої і побігла літньою стежкою, затого оглянулася на паркан, вірніше на живопліт, і аж зойкнула від подиву: які крупні, соковиті, смачні ягоди! Як їх багато! Читати далі
Опубліковано | 7 листопадаа, 2015 | Прокоментуй!
Діяння апостолів
– Каро моя, Каро, – мав звичку повторювати Каринин дідусь. – Хоча кожен із нас тут лише гість, та він має тримати земну вісь…
Карина, навіть коли була ще зовсім маленькою дівчинкою, добре розуміла, що ці дідові слова треба сприймати інакше, ніж будь-які інші. Всерйоз, але по-іншому… Читати далі
Опубліковано | 2 Березня, 2015 | Прокоментуй!
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Після восьмого березня прийшов, нарешті, новий день. Він цього дня прокинувся зовсім тверезим: у кімнаті і надворі панували духмяні пахощі квітів, тому трохи боліла голова, а на прузі чомусь запізнилось сонце, а до цього — ще й насунув туман, котрий панував у Ялті.
Завше упевнені, програми прогнозу погоди “Чорногорки” сьогодні якось недбало сповіщали, що вдень буде чотирнадцять градусів тепла. Щось не вчувалось…
Мирослав слухав цей прогноз, розглядаючи диктора на екрані, а вона, диктор, поверталась — то ліворуч, то праворуч, розповідаючи і про погоду, і ліки “Бронхолітин”, водночас демонструючи свої налиті стегна, що майоріли у прорізях спідниці. Читати далі
Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!
ДО ЧИТАЧІВ
Цим виданням ми прагнемо відродити давню слобідську традицію, без якої годі уявити історію української літератури останніх кількох століть. Згадати бодай альманахи, укладені харківськими романтиками та їхніми послідовниками, а чи — діячами «червоного ренесансу» в столиці на Лопані, коли 1924 року вперше з’явилися «Квартали» за участю Миколи Хвильового, Володимира Сосюри та Майка Йогансена.
Водночас хочемо уникнути певної претензійності, адже маємо справу з напрочуд делікатним матеріалом – художнім словом на стадії свого вивершення й достигання. Власне, те, що ми Вам пропонуватимемо в цьому та наступних числах, – це своєрідний слобідський зріз літератури, а точніше — тих літературних явищ, що так чи так перебувають у силовому полі Харкова.
Звичайно, цей зріз не всеохопний і не вичерпний, але, поза тим, яскравість та неординарність авторських художніх світів – чудовий привід перегорнути наступну сторінку, та й загалом стати нашим постійним читачем.
Наш альманах гостинно відкриває свої сторінки як для досвідчених, так і зовсім юних авторів, як професійних письменників, так і початківців. Вимога єдина до всіх – висока якість представленого матеріалу. Саме за це боровся свого часу й Микола Хвильовий, подаючи особистий приклад ревного ставлення до художнього тексту.
Сподіваємось на увагу широких читацьких кіл, а також на те, що слобожани словом і ділом підтримають нову літературну трибуну, потреба в якій давно назріла. Хай незліченні харківські квартали відчують свою присутність у виданні, яке носить їхнє славне ім’я.
Редколегія
Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!
Шепітько Олеся (Ковальова О. П.)
Ш 48 Овлур та інші повісті / Олеся Шепітько (О. П. Ковальова); передм. А. Стожука. — X.: Майдан, 2014. — 222 с.
ISBN 978-966-372-571-0
У повістях Олесі Шепітько минуле і сучасне густо переплітаються і це химерне переплетіння обумовлює події, вчинки і самі людські долі. Героїня повісті «Овлур» змушена через несподіваний збіг обставин пережити власним серцем драматичні події, відбиті в староруському літописі «Слово о полку Ігореві». Герой повісті «Шукаю Орфея» також наш сучасник, котрий, шукаючи власну дорогу в житті, натрапляє на сліди свого діда, поета-шістдесятника, трагічна смерть якого оповита багатьма таємницями, розгадати які небезпечно навіть у часи нової демократії. У повісті «Листя з дерева роду» героєві судилося наново намалювати дерево свого роду, котре було заховане від очей батьків і дітей, бо такими були оптичні закони буття в тоталітарному суспільстві. Три повісті, три спроби поглянути на світ молодими очима, розгадати його одвічні таємниці.
Читати тут