Публікації за тегом "Оксана Шалак"

ІРИНА МИРОНЕНКО І ЇЇ КОЛИСКОВІ ДЛЯ БОГА

Опубліковано | 9 Липня, 2026 | Прокоментуй!

(Мироненко І. Колиска для Бога. Із віршів 2014–2022 років. Харків : Майдан, 2025. 258 с.)

«Колиска для Бога» Ірини Мироненко – вибране із поезій 2014–2022 рр. Ці тривожні роки для кожного, хто береже у своєму серці Україну, стали такими, що визначають вододіл між життям і смертю. Хорхе Луїс Борхес, якому під час Першої світової 1914-го разом із родиною довелося тікати до Женеви, згодом писав: «Смерть (або натяк на неї) робить людей вартісними»[1]. Про ціну людського життя під час війни і книжка поезій Ірини Мироненко. Присутність народженого Бога, який хоч іще немовля, а вже оберігає ту землю, що стікає кров’ю, щоразу відчутна за такими здавалося б спокійними рядками цієї збірки. Авторка постійно думає про тих, «для кого Бог зоставив молитву й бойові набої» (с. 236). Образ молитви – непростої розмови з Небесним Отцем – один із наскрізних у поезії часів війни, уже названої істориками Війною за незалежність України. Можна пригадати бодай «Отче наш, ти, що бачиш це все…» Мар’яни Савки або «Отче наш, сущий у серцях неоперених…» Катерини Калитко. Ірина Мироненко належить до покоління вісімдесятників, її погляд на життя і людину зумовлений іншими регістрами, проте передовсім її поезія – неповторний світ, у якому опоетизовано все – від ягідної яблуні за вікном до рецепту варення чи вокзальної стіни.

«РВАНА РАНА РЯДКА БОЛИТЬ ДО НЕСТЯМИ…» (рецензія О. ШАЛАК на книгу І. МИРОНЕНКО)

Опубліковано | 31 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Напис на наплічнику, машині-водовозці чи рекламний заклик може несподівано стати лейтмотивом проникливої поезії Ірини Мироненко. Промовиста художня деталь, що дає змогу робити текст сконденсовано-коротким і символічним, – основна ознака стилю авторки. Відомо, що Гомер використовував детальний побутовий опис для відтворення правдивої епічної картини… Ірина Мироненко вдається до метафоричної деталі, що підносить її образ до рівня символу. Професор Харківського університету О.Потебня трактував термін доволі широко, наближуючи поняття символу й образу, проте не ототожнював їх. Учений вважав, що кожен образ – знак певного значення, смислу, тому – символічний. Згодом Ю. Лотман, О. Лосєв символ почали розуміти вужче; він, завдяки сталим асоціаціям, – узагальнений, завжди полісемантичний, багатоплановий і неоднорідний за своєю наповненістю. Символ Ірини Мироненко виростає із художньої деталі, гілля розкидає в асоціаціях сучасності, а корінням сягає в народну творчість та історію. Її «Місто в сірих яблуках» (Гамазин», 2016) – дивовижно цілісна і надзвичайно монолітна як на збірку поезій, яка, зазвичай, об’єднує вірші кількох років. Утім, дати під поезіями засвідчують щоденну роботу душі – звідси і єдність текстів. Читати далі