Опубліковано | 13 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Людина – істота оптимістична. Знаючи, що рано чи пізно помре, вона не думає про смерть. А от коли трапляється велике горе, різні люди реагують на нього по-різному. Спектр емоційних реакцій та душевних станів тут надзвичайно широкий і строкатий: гнів, поклик порятувати ближнього, помогти йому; інший напрямок – паніка, страх, переляк, безсилля, бажання сховатися за спиною ближнього; ще інший – цинічне намагання підставити свого ближнього, за будь-яку ціну обійти загальне лихо, на фарисейський лад виправдовуючи свої підлі вчинки, мовляв, жертви має принести хтось інший, тільки не я, бо я з надто дорогої матерії…
Минуло 30 років з дня чорнобильської трагедії. Виплакано море сліз матерів, дружин, сестер усіх мертвих і живих чорнобильських героїв. Розлито море брехні. Украдено мільярди грошей у різних валютах. І люди з цим живуть. Отже, люди – істоти оптимістичні. Знову ж таки, кожен на свій лад залежно від міри совісті. У поета ця міра особлива, та ще як він сам побував у чорнобильському пеклі, сам горів у чорнобильських пожежах, сам був засипаний чорнобильським попелом… Читати далі
Опубліковано | 28 Квітня, 2016 | Прокоментуй!
Чоловік у гарно підігнаному костюмі стояв неподалік від церкви серед сільських бабусь. Вони — з освяченими вербовими гілочками, навіть цілими зеленими букетами, а він — з нотатником і ручкою. Подумалося: отак цивільний костюм сидить на військових, точніше, офіцерах-командирах, привчених за десятиліття до бездоганності форми. Герой моєї передачі робив якісь помітки — готувався до виступу на відкритті чорнобильського пам’ятника у своєму рідному Нововодолазькому районі. Полковник у відставці, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС Віктор Пінченко автор шести книжок віршів, належить до Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України. Остання за часом виходу збірка називається “Облученная муза” і приурочена до 30-річчя чорнобильської трагедії. Там вірші рідною українською і російською — мовою років з погонами на плечах. Читати далі