Публікації за тегом "Тарас Шевченко"

“А я вже думав одружитись, і веселитися, і жить…” (Трилогія Антонії Цвід про кохання Тараса Шевченка)

Опубліковано | липня 3, 2017 | Прокоментуй!

Тритомник  ненав’язливо підказав: влітку 1847 року цар Микола І підписав вирок, яким Тарас Шевченко був відданий  у солдати. Тарас Григорович потрапив до Оренбурзького Окремого корпусу. Через  170 років по  тому не тільки різними містами й містечками України, а й кількох  країн світу розійшлися історії його кохання, уявлені й переказані без пліткарства жінкою. Сторінки роману-перформансу Антонії Цвід (тобто роману-вистави, який поєднує мистецтво зображення і театру, вернісаж плюс сцена)  іноді нагадують сценарій багатогодинного серіалу. Чи зніме хто хоча б дві кольорові повнометражні серії про найвідомішого для самої України великого українця? Грошових одиниць  з його портретами потрібно занадто багато.  Поки що залишаються фестивалі-свята-вишивки-портрети та пам’ятники, як в одеському вірші Тараса Федюка: “Там стоїть Тарас Шевченко, мов навіки заблудився. І спитати б про дорогу, та хіба дорога є?”

  Читати далі

---

Леонід Ушкалов. Моя шевченківська енциклопедія

Опубліковано | березня 7, 2015 | Прокоментуй!

Ушкалов Л. В.

У 95 Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання. — Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій 2014. — 602 с.

ISBN 978-966-372-536-9.

До книги входить близько 300 невеликих есеїв про світ ідей та образів Тараса Шевченка (1814—1861) — поета, художника, музиканта, мислителя. Шевченко постає тут людиною, яка надзвичайно тонко й трепетно відчуває природу, мистецтво, життя в усіх його проявах: від побуту до метафізики. Автор розглядає Шевченка в широкому контексті української та світової культури. А ще, пильно вдивляючись в образ поета, він намагається описати свій власний духовний досвід.

Читати тут

 

---

«Очима культури» № 20. Князь Олександр Безбородько.

Опубліковано | липня 25, 2013 | Прокоментуй!

Коли одіозні пропутінські демагоги силкуються роздмухувати імперський міф про південь України як «Новоросію», а інші оправдують існування в Одесі пам’ятника Катерині ІІ, називаючи її, мовляв, засновницею міста, то вони, самозрозуміло, не тільки виявляють цілковите незнання (чи свідоме іґнорування?) реальних фактів історії, а й послідовно пробують утверджувати наратив історичної пам’яті, який, замість об’єднувати, плекає штучний конфлікт ідеологій і суспільну напругу на півдні України, найтрагічнішою сторінкю якої стали події 2 травня 2014 в Одесі.

Читати далі

---

«Очима культури» № 19. Загадкова «Історія Русів».

Опубліковано | липня 4, 2013 | Прокоментуй!

 

Достовірність «Історії Русів» як джерела історичних фактів поставили під сумнів уже засновники української модерної історіографії, дарма, що вони були під могутнім впливом цього загадкового тексту. Якщо 5-томна «Історія Малоросії» Миколи Маркевича іще дослівно спирається на описаних в «Історії Русів» «історичнх» подіях та наративах, то Михайло Максимович, Микола Костомаров чи Пантелеймон Куліш уже ставляться до цих інформацій з великою обережністю, а то і з численними застереженнями. Читати далі

---

«Очима культури» № 8. Боротьба за Шевченка.

Опубліковано | лютого 8, 2013 | Прокоментуй!

 

Факт, що моє загальне обговорення рецепції Тараса Шевченка в українській культурі закінчується на 1980х роках в еміґрації, зумовлений насамперед часовими обмеженнями моїх телесюжетів. На щастя, мені просто не вистачило б часу, щоби адекватно обговорити головні позитивні зрушення в українському Шевченкознавстві незалежної України.

Читати далі

---