• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← ЩО ЗМІНИЛА У НАС ВІЙНА: Есей Люцини Хворост
ПІСЛЯ СПОВІЩЕННЯ З ІЗЮМА →

Рефлексія

Опубліковано в 12 Чер, 2023 Прокоментуй! 455 переглядів

Був кілька днів тому на зустрічі з лауреаткою “Коронації слова”. Це представниця так званої масової літератури.  

Чи має така література право на існування ? Так, має. Вона була й раніше в різних країнах. Зокрема, в Російській імперії – чи не з перших десятиліть XIX ст. Тоді її називали «літературою для конюхів і кухарок».

  Чи можна читати таку літературу ?

   Можна.

   Чи треба її читати ?

Не варто. Час людського життя дуже обмежений. А словесних скарбів різних епох і народів дуже багато, й ви не встигнете ними опанувати, навіть якщо будете довгожителями. Бо чим більше знаєш, тим більше хочеться. Це в ідеалі. Але так має бути. Тож не варто витрачати свій час на те, що свій час не переживе.

 Мені можуть заперечити : але ж завжди була література не тільки для роботи душі, а й для відпочинку душі. І має бути.

 Так , була. Для мене такими завжди були спортивна і  гумористична література. Тепер таких явищ нема взагалі. А привчати себе до чогось чужорідного –не хочеться, та й пізнувато. Психіка не сприйме. Хоче вона й не закрита зсередини.

 Чи варто рекомендувати масову літературу людям, що тільки-но приходять до української мови чи повертаються до неї ? Мовляв, аби  привчалися до україномовного духовного продукту ?

 Ні, не варто. Зіпсувати людині смак недовго, а вона швидко привчиться до ерзаців і відчуватиме нібито психологічну алергію до натурального, корисного продукту. Привчайте таких людей одразу до хорошого, якщо бажаєте їм добра.

 Чи варто підтримувати таку літературу через державні й місцеві програми підтримки інформпростору ? Мотивуючи тим, що це, мовляв, матиме попит ? Або коштами місцевих громад, що є співзасновниками, фундаторами літературних премій, названих іменами відомих земляків ?

 Ні, це не те, на що треба витрачати бюджетні кошти. А якщо хто з  таких вимагатиме уваги до своєї персони, йому чи їй можна відповісти словами патріарха Авраама з притчі про багача і Лазаря з  Євангелія від Луки : «Згадай, чадо: ти вже отримав своє».

 Чи варто заздрити цим людям ? Чи їм самим, чи їхній позірній, ілюзорній успішності ?

 Однозначно, не варто. Масова література і справжня література – це різні явища, які не піддаються порівнянню. Вони просто різні за своєю природою і сутністю. То Сатана штовхає нарікати на Бога. А ви якщо взяли свій хрест, то несіть чи тягніть його до призначеного місця. Хоча прагнути визнання треба. І стукати, щоб вам відкрили. Бо то ваша місія – нести людям, донести до людей красу, велич і значущість художнього слова. Творити велику, а не масову літературу. Щось подібне чи аналогічне в усі часи робили візіонери, пророки, апостоли від когось чи від чогось. А ви теж належите до котроїсь з цих іпостасей. Або й до всіх одночасно.

 Чи стане щось із масової літератури в майбутньому частиною справжньої великої літератури ? Тобто того, що заведено називати класикою ? Чи увійде до шкільних програм ? Мене бере сумнів щодо цього. Думаю, з’являться ще справжні літературознавці (або прочитаємо дзеркально : знавці літератури), які дадуть об’єктивну аналітичну оцінку цьому явищу. І такі ж будуть серед авторів-укладачів шкільних підручників.

 І моя порада всім, хто береться щось писати. Вперше чи вкотре, як мої навіть старші колеги. Не прагніть визнання натовпу. Бо він зрештою здасть вас на розп’яття. І вимагатиме розіп’яти вас.

                                                                       Володимир Вакуленко 

Володимир Вакуленко

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк