Опубліковано | 27 Лютого, 2017 | Прокоментуй!
Підбито підсумки конкурсу рукописів молодих авторів на здобуття Обласної літературної премії імені Тані Шамрай.
Поза тим, що журі відзначило подані роботи як цікаві та самобутні, готового до друку – як перша книга поета – рукопису серед них не виявилося. Композиційно, змістово, а подекуди й чисто технічно жодна робота не є готовою й потребує значних доопрацювань. Тому всіх авторів ласкаво просимо долучатися до творчості в літературних студіях міста й Обласній літературній студії ім. П. Тичини про Спілці письменників.
Отже, результати цьогорічного конкурсу такі:
І місце – не присуджене;
ІІ місце – Анастасія Шевченко;
ІІІ місце – Микита Калембет та Світлана Гужва.
Опубліковано | 12 Лютого, 2017 | Прокоментуй!
Готується до друку книга О. Ковальової «Події та постаті». У ній зібрано статті та нариси письменниці, створені в різний час з приводу різних літературних подій та явищ. Найчастіше це відгук на вихід у світ нової книги того чи іншого автора, іноді – спроба включитися в дискусію, яка мала більший чи менший розголос у літературному житті, ще інший варіант – намагання через спогад утримати в активному вжитку ті чи інші літературні скарби нашого краю. На сторінках книги ніби звучать голоси різних авторів: В. Боровий, М. Сарма-Соколовський, М. Козак, В. Мисик, І. Христенко, І. Вирган, В. Сокіл, А. Чернишов, М. Львович, Йоган Гердер, В. Свідзинський, Л. Костенко, В.Дрозд, Т. Мельничук, Д. Білий, М. Рильський, В. Бойко, О. Тараненко, А. Перерва, Л. Тома, В. Верховень, І. Мироненко, С. Жадан, І. Качуровський, А. Стожук, Л. Хворост, Л. Вировець, Н. Супруненко, В. Проненко, В. Бондар, Р. Мельників, А. Шевцова, В. Пінченко, І. Мельницька, В. Овод, В. Тимченко, О. Ковалевський, німецькі автори та багато інших.
Цей матеріал може бути цікавим для студентів філологічних факультетів, учителів української (і не тільки) літератури, літстудійців, як, зрештою, і для самих літераторів.
Збірку можна читати тут
Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

28 січня ювілей (17-18-19-…-річчя) відзначає Ольга Степанівна Тараненко. Зазвичай на привітання імениннику звучить багато пафосних слів, бучних промов… Усе галасливе дуже далеке людині, яка весь свій вік ішла за чарівним клубочком любові, безкомпромісної віри в людей, самовіддачі, самомовчання й самоприменшення. Людині, яка радіє кожному молодому несміливому поетичному голоску, поблажливо-втомлено роз’яснює про банальність рим “сонце-віконце”, “душу-мушу”… Людині, яка вболіває за кожного колегу, домагається справедливості в кожній справі. Яка звикла все робити лише по совісті. Людині, чиї вірші, негомінкі, не виставлювані на показ, ранять і гоять, розчулюють і вивищують…
Спаси Вас Бог, Ольго Степанівно!!! Сонця над головою, радості невідійманої, розуміння й підтримки зусібіч! Із Днем народження!
Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!
Пригадую початок 70-х. По-різному можна пригадувати ті часи. Усе залежить від того, які події, яких людей ти згадуєш. У моїй пам’яті зринає світлий день ранньої весни, семінар творчої молоді в Харківському відділенні спілки письменників. Про щось чи про когось весело жартують ще живі і життєрадісні Станіслав Шумицький та Роберт Третьяков. Здається, це Шумицький сказав, що от, мовляв, як буває: у Деркачах проліски вже розцвіли, а в Люботині – ще ні. Їхні радісні погляди схрещуються на дівчинці-школярці, і я розумію, що оце і є пролісок. Блакитна спідничка, біла блузка і весняні очі. Щоб у дитячих очах стільки мудрості?! Щоб у дитячих очах стільки цілісності та зосередженості? Дивна річ – людська доля! Її чистовик пишеться відразу. Нам лише здається, що ми з часом мудрішаємо, щось у чернетках наших доль виправляємо, щось змінюємо. А насправді усе написано відразу і начисто. Ми можемо лише через власну лінь та недолугість чогось недобачити, у щось не заглибитись у тій мірі, як це має бути.
Школярку, що дорослим поетам здавалася посестрою проліска, звали Ольга Тараненко, а на семінар її привіз незмінний керівник Деркачівської літературної студії поет Віктор Тимченко. Читати далі
Опубліковано | 21 Січня, 2017 | Прокоментуй!
Різні частини складної країни іноді вдається єднати поетам. 22 січня — День Соборності України, тобто день, що символізує збирання всіх українських земель в єдину незалежну державу. Нинішня проблема не тільки у втрачених територіях і війні, а й роз’єднаності громадян однієї країни. Території ще можна вважати неподільними, а що робити з душами, людськими переконаннями?
Об’єднання Італії у ХІХ столітті народило блискучий афоризм, що стосується і нашого сьогодення: «Італію ми створили, тепер слід створювати італійців». Слова належать графу Кавуру, який був ключовою фігурою Рісорджименто (відродження, оновлення), першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер. Камілло Кавур прожив усього 50 років.
То чим тут зарадить слово поетеси, щоб у створеній Україні почуватися українцем було не прикро і не принизливо? Їй теж судилося прожити трішки більше 50-ти років. Так складається в нашій історії, що відповіді шукаємо часто в тих, хто йде від нас передчасно. Дошукуємося у книжках, дослухаємося до записів голосу. Читати далі
Опубліковано | 20 Січня, 2017 | Прокоментуй!

На Хрещення виповнилося 80 років відомому харківському поетові, гумористу Миколі Кириловичу Возіянову.
Зрорушливий лірик, майстер тонкого влучного гумору, упорядник багатьох книг для дітей, автор кумедних творів для малечі, Микола Возіянов знаний на Слобожанщині та за її межами. Читати далі