Опубліковано | 3 Вересня, 2017 | Прокоментуй!
3 вересня – день народження одного із старійшин Національної спілки письменників України Віктора Петровича ТИМЧЕНКА. Привітаймо його в цей день. Низький уклін наставнику кількох поколінь слобожанських літераторів. Многая літа! Читати далі
Опубліковано | 22 Липня, 2017 | Прокоментуй!
Колись арабське поняття “раінді” (приборкувач коней) потрапило до грузинської мови і почало в середньовіччі означати “лицар”. Приборкувач коней, що скачуть у мовах чужих. Таке означення підбираю, аби згадати поета і перекладача Василя Мисика.
Опубліковано | 20 Липня, 2017 | Прокоментуй!
У Мартове, де народився хлібороб і письменник Петро Василенко завітали гості. Маститі літератори, професори харківських вишів, друзі, керівники господарств, серед яких і Герой України. Звісно ж були там і сільські жіночки з букетами польових і лугових квітів, які любив Петро. «Отак буває,– дивувалася одна з них,– є письменники, які домагаються чинів, вигинаються перед владою… При житті їх славословлять, а помруть, так ніхто про них і не згадає. А Петра слава наздоганяє вже після його смерті». Читати далі
Опубліковано | 8 Липня, 2017 | Прокоментуй!
Бувають життєві ситуації, коли не автор поспішає до своїх читачів із книжкою-новинкою, а вони самі везуть йому з видавництва свіжі пахучі примірники, щоб побути разом, почути не в телефоні голос друга, його нові рядки, відчути “приязнь рук”, “одкровення потиску руки”, згадати, як у спільній юності “колосилось вогнище іскристо”, “як смеркаються сади”. Цитую нову збірку Володимира Стального “Тобі, єдиній!..”, на садибі якого у Балаклії, за сотню кілометрів від залів-клубів Харкова влаштували домашню презентацію його друзі-літератори.
Володимир Стальний (сидить у центрі) з рідними і друзями-поетами (від лівого краю): В’ячеслав Романовський, Анатолій Перерва, син Орест Стальний, онука Дарина, дружина Галина, Леонід Тома. Читати далі
Опубліковано | 16 Червня, 2017 | Прокоментуй!
У харківському Клубі письменників відбулася презентація книги Віктора ТИМЧЕНКА “На семи вітрах” (читати книгу можна тут).
Чи тому, що яблуку було ніде впасти, чи тому, що заміс сердечності, щирості був надто густий, чи тому, що Віктор Петрович відкривав своє найболючіше й найпроСВІТленіше, оСВІТлюючи все навкруги, пригадуються такі його рядки:
Він розділити так зумів,
що всі поїли, ще й лишилось. Читати далі
Опубліковано | 8 Червня, 2017 | Прокоментуй!

Лариса Вировець (праворуч) з Іриною Мироненко
Читацько-поетично-пісенний український клуб “Апостроф” почав своє життя у січні 2007 року. Як говорить його засновниця і лідер Лариса Вировець, років 6 із них збиралися майже щотижня чи двічі на місяць з музикою і літературними студіями. Влаштовували зібрання у різних приміщеннях Харкова, а ще на природі. Наприклад, виїздили на Слов’янське солоне озеро. Щорічний куліш на галявині в Покотилівці — теж клубна традиція.