Творчість

Ярослав Мовчан: “МирНЕ сьогодні”

Опубліковано | 18 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

Добірка малої прози молодого харківського автора Ярослава Мовчана

Читати далі

---

Михайло КРАСИКОВ: «Поезія як музика»

Опубліковано | 18 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

18 жовтня о 17:00  в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відбудеться лекція з циклу «Eх libris Михайла Красикова про мистецтво», тема: «Поезія як музика». Лектор – етнограф, фольклорист, культуролог, мистецтвознавець, літературознавець, поет Михайло Красиков.

Є такий парадокс: вірші, які чудово кладуться на музику, далеко не завжди самі по собі сповнені музики, а по-справжньому музичні поезії на музику взагалі не кладуться.

         Про «внутрішню музичність» поетичних текстів й буде мова на лекції. А матеріалом для роздумів лектору слугуватимуть його власні поезії зі збірки«Божья вишня: Книга стихотворений / предисл. Л. Стародубцевой» (Харьков: Майдан, 2007).

Вхід вільний! Чекаємо Вас за адресою: Держпром, 4-й під’їзд, 1-й поверх (вхід з боку площі Свободи). Тел. / Факс: (057) 717-10-40

Читати далі

---

  Леонід УШКАЛОВ. ЛЕВ ТОЛСТОЙ ЯК ДЗЕРКАЛО УКРАЇНСЬКОЇ ФУТУРИСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (за сторінками журналу «Нова ґенерація»)

Опубліковано | 14 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

Не підлягає ані найменшому сумніву те, що Лев Толстой справив дуже істотний вплив на українську інтелектуальну й літературну традицію кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Ідеться не лише про Толстого як про геніального художника слова, але й про Толстого як мислителя, оскільки думка про те, що Толстой є великим філософом, була тоді усталеною. Про це, може, найпереконливіше свідчать популярні видання творів Толстого в українських перекладах. Ось хоч би передмова до збірки творів Толстого, надрукованої у Вінніпезі 1916 року за назвою «Видінє паломника в Єрусалимі…». Вона розпочинається так: «В отсій книжочці подаємо дещо з дрібних оповідань великого російського письменника, філософа-мораліста Льва Николаєвича Толстого» [Толстой 1916, с. 3]. І далі: «Толстой збогатив світ безсмертними творами, в яких вічно стремить і дошукуєть ся тої від віків бажаної правди, яка дала би всім людям вдоволенє, яка піднесла би чоловіка на висший степень, зробила б його добрим, честним, вартісним чоловіком» [Толстой 1916, с. 3]. А ось початок передмови до книжки Толстого «Любов», що побачила світ там-таки у Вінніпезі 1918 року: «Подаємо нашим читачам розвідку великого світового мислителя про любов» [Толстой 1918, с. 2]. І далі: «Великий фільозоф Л. Толстой в отсій розвідці розбирає думки про любов. Він дає розуміти людям сей великий ідеал і навчає, якою повинна бути любов» [Толстой 1918, с. 2]. Як бачимо, Толстой постає тут у ролі великого навчителя істини, а може, навіть зачинателя нової релігії. Читати далі

---

Повернення лицаря на рідну землю

Опубліковано | 7 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

  19 вересня 2017 року дійсно стало Михайловим чудом для жителів села Синявки, що на Чернігівщині. Тут цього теплого осіннього дня було відкрито, першу в області, меморіальну дошку члену Центральної Ради, офіцеру армії  Української Народної Республіки, громадсько-політичному діячеві, керівнику Департаменту політичної розвідки МВС України (аналог сучасного СБУ) Шкляру Василю Прокоповичу, який в 1887 році народився в цьому, тоді козацькому містечку Сосницького повіту, Чернігівської губернії. Помер — у 1950 р. у м. Комарно Городоцького району Львівської обл.

Ще зранку прибули до села  доньки Василя Шкляра — Леонтина та Лідія, які мешкають у Львові та Новому Роздолі Львівської області, а також онуки Ярослав і Тарас.  Прибули й інші гості, серед яких авторитетний історик, невтомний дослідник доби Української революції і визвольної боротьби за незалежність 1917-1921 років Роман Коваль, який і повернув Україні ім’я цього лицаря. Приїхав кобзар Тарас Силенко, активіст Ігор Гаврилишин, голова проводу фундації «Вільні люди» Олександр Ясенчук, дякуючи якому і була виготовлена пам’ятна дошка. Прийняли участь у такому заході і волонтери Віталій Курач та Юніс Аскеров, а також представники Українського Інституту Національної Пам’яті в Чернігівській області — Сергій Бутко та Сергій Горобець. Читати далі

---

«Учиться у безмолвия…»: Світлана Зайцева

Опубліковано | 6 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

У дев’ятому класі, коли почала відвідувати літстудію, я завела зошит, аби записувати вірші улюблених поетів. Найперші твори, які потрапили до зошита, – Світлани Зайцевої. Вона прийшла тоді до нас на заняття – висока, загадкова, мудра, витончена, небагатослівна й недосяжна. Читати далі

---

«И чудо летящей строки» (до дня народження Світлани Зайцевої)

Опубліковано | 5 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

               Це – два фото, в яких уся вона – Світлана. Перша – юність на порозі життя дорослого, самостійного: Світлана з другом (трохи пізніше зі своїм чоловіком) Михайлом. Сонце юності, молодості, кохання засліплює, але вони вишукують очима під дашками долонь дорогу. Вони задивлені в далину. Кого чи що там десь хочуть угледіти?

          Світлана й Михайло дуже характерні, кожен сам по собі, але дорога у них є і спільна, де найцінніші скарби – людяність, людська гідність, де пошукам глобальних і разових істин немає кінця. Пафосно? Хіба що дещо. Варто поглянути на друге фото: Олена (Голуб) Пушкар, Ольга Тараненко, Світлана (Зайцева) Глибицька у видимому ряду. Але я точно знаю, що у другому і третьому , і , певно, четвертому ряду болючою раною всі ті, до кого Світлана поспішала на допомогу і була думками й серцем поряд: учителі – філософи й письменники Григорій Померанц та Зінаїда Міркіна, Любов Боровикова, поетеси Світлана Озерська й Тетяна Селіванчик, Майя Львович та Наталія Балановська, поет Сергій Грибов, а ще в іншому ряду бард Володимир Фоменко і друзі Таня Гарніц, Ірина Пузанова, відомий культуролог, викладач, фольклорист, поет Михайло Красиков, поетеса Ірина-Марія Тураєва-Рижова, викладач і письменник Ігор Оржицький, люди, з якими Світлана якось пов’язана через інших людей – Рома Воловицький, Юлія Копичко, Лідія Доценко, Віктор Петрович Тимченко, Інна та Євген Захарови, Ірина Воловицька та Віолетта Сліж і ще багато інших, про яких і не здогадуюсь, але які не уявляють себе без голосу й уважного доторку до їхніх зболених душ Світлани Зайцевої. Читати далі

---