Творчість

Леонід УШКАЛОВ. ХВИЛЬОВИЙ І К °: ЗУСТРІЧ З ЄВРОПОЮ (До дня народження письменника)

Опубліковано | 7 Грудня, 2015 | Прокоментуй!

Наприкінці передмови до своїх «Думок проти течії», виданих у Харкові 1926 року, Микола Хвильовий, звертаючись до читача, казав: «І коли ти переконаєшся, що ми в основному стоїмо на правдивому шляху, – неси наші мислі в найглухіші закутки республіки і всюди підтримуй нас. Тільки спільними зусиллями ми виведемо нашу “хохландію” на великий історичний тракт». Пройде п’ятдесят років. У 1976-му я стану студентом Харківського університету. У 1993-му в Харкові побачить світ моя перша книжка – «Нариси з філософії Григорія Сковороди». А в серпні–вересні 1994-го автор інших «Думок проти течії», виданих у Ной Ульмі 1949 року, вихованець Харківського університету й переконаний «хвильовіст» Юрій Шевельов напише з Нью-Йорка Олексі Ізарському: «А бувають усе-таки добрі речі з хохландії. От книжечка Ушкалова про Сковороду. Їй-бо добре!.. Я робив висновки з мови й стилю, він з філософії, а виходить майже на те саме»… Шевельовська «хохландія» – це, ясна річ, відлуння «хохландії» Хвильового. А що таке «великий історичний тракт», на який рано чи пізно має вийти моя Вітчизна? «Європа», – казав Хвильовий. А що таке «Європа» Хвильового й К°, потрактована не в безплотному світі ідей, а у світі речей, візуальних образів, звуків, запахів, дотиків? Що таке «Європа» як насолода, сум, страх, ностальгія, радість, бентежність, еротика?.. Спробуймо поміркувати над цим питанням. Але спершу – епіграф:

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю…

Наталка Білоцерківець

Європа, Європа, Європа… На зламі ХІХ–ХХ століть ідея «європеїзації» стає в нас дуже приваблива, я б навіть сказав, «солодка», передовсім для молодої української міської інтелігенції. Звідки ж ця молодь знала про Європу? Надаймо слово Юрієві Смоличу. Читати далі

---

Стали відомі імена лауреатів Міжнародної слов’янської поетичної серії

Опубліковано | 3 Грудня, 2015 | Прокоментуй!

Журі конкурсу Міжнародної слов’янської поетичної премії у складі: В.Бойко (Україна), К.Бурнат (Польща), К.Георгієв (Болгарія), О.Комков (РФ), І.Лосієвський (Україна), К.Савельев (Україна). С.Шелковий (Україна, голова журі). В.Яглічич (Сербія) повідомляє про своє рішення щодо лауреатів та дипломантів Премії цього року: Читати далі

---

О. Бобошко “У світі втрат і свят”: книга поезій

Опубліковано | 16 листопадаа, 2015 | Прокоментуй!

Бобошко О. О. У світі втрат і свят: Вірші. — Х: ЕДЕНА, 2009. — 64 с.

ISBN 978-966-8230-64-6 ББК Б-72

«У світі втрат і свят» — четверта книжка поезій харківського поета Олександра Бобошка, автора книг «Ніч на п’ятницю», «Пора терезів», «Шукран, Багдаде!», володаря Гран Прі міжнародного літературного фестивалю «Просто так».

 

Читати тут 

---

Тетяна Шамрай. Я житиму у цьому вітрячку

Опубліковано | 16 листопадаа, 2015 | 1 коментар

Книга віршів Тетяни Шамрай і спогадів про цю неймовірну особистість Читати далі

---

Віктор Кириченко. Мене забуло літо: Поезії

Опубліковано | 8 листопадаа, 2015 | Прокоментуй!

Кириченко В. О.
Мене забуло літо: Поезії / В. О. Кириченко. — Х.: Майдан, 2014. — 176 с.
ISBN 978-966-372-626-7

Новій книзі Віктора Кириченка, члена НСПУ, ТАЛ «Слобожанщина», ЛІТО ім. А. П. Чехова, Всеукраїнської спілки письменників-мариністів, притаманна векторність поетичної тематики. Водночас, відчуваємо добре шановану читачем залюбленість автора в сьогоденний світ, його бажання бути частиною цього світу. Допитливо вчитуючись в поетичні розділи книги — відчуваємо, наразі, елегійно-ніжне ставлення до природи, небайдужу позицію автора, під час принципову, щодо подій сьогодення, віру в новий день, що прийде невдовзі, чи то ми його відстоюємо. Відчутний пошук поетом нових форм версифікації вірша, що окреслюється силабічним, силабо-тонічним, верлібровими засобами віршування.

Читати тут

---

Олеся Шепітько. Літо стояло

Опубліковано | 7 листопадаа, 2015 | Прокоментуй!

Літо стояло і дивилося. Десь стояло, на когось дивилося.  Дивитися – то одне, а бачити – зовсім інше.  Але літо якраз і дивилося, і бачило.  Дивилося на стару жінку, що схилилася над парканом, а бачило малу дівчинку, що рвала  ожину, за якою паркана не було видно нікому, лише літові та стривоженій старій. Звідки взялася дівчинка? Нізвідки. Просто вискочила з очей у старої і побігла літньою стежкою, затого оглянулася на паркан, вірніше на живопліт, і аж зойкнула від подиву: які крупні, соковиті, смачні ягоди! Як їх багато! Читати далі

---