Опубліковано | 19 Червня, 2015 | Прокоментуй!
Григорій Сковорода (1722–1794) й Семен Гамалія (1743–1822) – поза всяким сумнівом, знакові постаті в історії української культури. Їх багато чого єднає. Наприклад, те, що обидва народилися на Полтавщині: Сковорода – у містечку Чорнухи Лубенського полку, а Гамалія – у містечку Китайгород Полтавського полку. Обидва вже змалечку всотали в себе питомо українську релігійність, що стала глибинною основою всього їхнього подальшого життя. Згадаймо, як улюблений учень Сковороди Михайло Ковалинський писав про свого незабутнього вчителя: Сковорода десь від семи років «був примітний схильністю до богошанування… У церкві він охоче ходив на крилас і співав надзвичайно приємно. А його улюбленим і часто повторюваним співом був ось оцей вірш Івана Дамаскина: «Троє Твоїх отроків відкинули безбожні повеління образу золотому на полі Деїри служити…» (с. 1343)[1]. А ось що писав одному зі своїх приятелів Семен Гамалія. Я одержав від вас листа, «в якому мені впали в око слова «і Духа Твого Святого не відніми від мене». І я відразу ж згадав, хто й коли написав ці слова – Давид, після скоєного гріха. Мене змалечку навчили цих слів, і я часто в молитвах промовляв їх…», хоч і жив у гріхах (ІІ, с. 170)[2]. Читати далі
Опубліковано | 8 Червня, 2015 | Прокоментуй!
Бобошко О. Передспасся : книга поезій
Опубліковано | 8 Червня, 2015 | Прокоментуй!
Опубліковано | 29 Травня, 2015 | Прокоментуй!
Щороку відзначаємо 22 травня знаменну, хоча й сумну подію: річницю перепоховання на рідній землі Тараса Шевченка — Великого Кобзаря, який безмежно любив свій край, але не плекав жодних ілюзій, коли йшлося про далеке (й не дуже) минуле України.
Опубліковано | 9 Травня, 2015 | Прокоментуй!
(Рецензія на книжку Віктора Тимченка «Земля і небо наяву», Харків: Крок, 2015)
Ява, вона у кожного своя, як і уява. Ми дивимося на одне й те саме, а бачимо різне. Корінь різнобачення не лише в нас, недосконалих та непослідовних, він не в меншій мірі присутній і в самій яві.
«Земля і небо наяву» – нова книга патріарха харківського поетичного цеху Віктора Тимченка. Назва дуже промовиста. У ній і етико-естетична позиція ліричного героя, і мужня спромога бачити світ таким, яким він є. А ще тут багато, дуже багато простої людської любові до життя. Читати далі
Опубліковано | 5 Квітня, 2015 | Прокоментуй!
Рецензія на: Срібняк І. Історія журналістики (ХVII – ХХ ст.). Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ігор Срібняк. — К. : ВПЦ НаУКМА, Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2013. — 304 с.
Історія журналістики — надскладна галузь гуманітарного знання. Вона ширша за політичну історію, історію літератури, літературної критики, публіцистики, історію ідей і технологій. Вона всі ці історії включає в себе. Створення історії журналістики потребує величезних знань, наполегливості, елементарної працьовитості. Навіть написання кандидатської дисертації з історії журналістики пов’язане із залученням величезного матеріалу, із значними чисто творчими труднощами. Написання ж синтетичної праці може кваліфікуватись як у певному сенсі науковий подвиг. Читати далі