Творчість

Олександр Бобошко “Ми усе жартували, коли гартувалася сталь”

Опубліковано | 20 Січня, 2015 | Прокоментуй!

Поетичну добірку читати тут

---

В’ячеслав Романовський “ВОЛОШЕЧКА: лірика”

Опубліковано | 12 Січня, 2015 | Прокоментуй!

Романовський В. Є.

Р69 ВОЛОШЕЧКА: лірика. – Харків: «Федорко», -2014, – 84 с.

ISBN 978-966-2785-56-2

Нову поетичну збірку В’ячеслава Романовського репрезентують вірші інтимної, пейзажної та громадянської спрямованості. Книжка видана до 50-ліття творчості відомого українського поета з Харкова, лауреата літературних премій імені Олександра Олеся та Василя Мисика.

Читати тут

 

---

Леонід УШКАЛОВ. «ПРО НАСЛІДУВАННЯ ХРИСТА» В УКРАЇНІ (ЕСКІЗ НА РІЗДВО)

Опубліковано | 7 Січня, 2015 | Прокоментуй!

У 1427 році августинець-канонік Тома Кемпійський (Томас Гемеркен; 1379/80–1471) завершив роботу над своїм славетним набожним трактатом під назвою «De imitatione Christi» («Про наслідування Христа»). А в 1473 році, невдовзі по смерті автора, трактат Кемпійця вперше побачив світ друком. І з того часу цей невеликий за обсягом твір став справжнім мегабестселером, найбільш тиражованою набожною книжкою після Біблії. Він існує ніби поза часом і простором. Кажуть, що «Imitatio» витримало не одну тисячу видань і перекладене майже сотнею мов. Цей твір має якусь надзвичайну притягальну силу. А в чому вона полягає? Відповісти на це питання досить складно. Йоган Гейзінга в книзі «Осінь середньовіччя» (1919) писав про це так: Кемпієць «не був ані богословом, ані гуманістом, ані філософом, ані поетом; власне кажучи, він не був навіть містиком; і він написав книгу, якій судилося стати духовною втіхою на цілі віки». Справді, Кемпієць не мав ані палкого громадянського темпераменту, ані домежно розкутої фантазії, він не знав нестримного пориву в метафізичні глибини… «Він, – каже Гейзінга, – скрізь шукав одного лише спокою і знайшов його in angello cum libello [у куточку з книжечкою]». Через кілька століть після Кемпійця мій улюблений мислитель Сковорода, намагаючись окреслити найглибшу суть філософії, напише в одному з листів: філософія – то не що інше, як уміння «перебувати на самоті з собою… з собою вміти вести розмову» («secum ipso morari… secum loqui posse»). Щось подібне можна сказати й про «Imitatio»: це щира некваплива розмова з самим собою про сенс усього, що коїться в тебе на душі. І ця розмова рано чи пізно стає розмовою з Богом, золотавою ліствицею Якова на темному тлі життя, словом, вона стає твоєю розрадою. Мабуть, якраз тому, – продовжував Гейзінга, – книга Кемпійця, «сповнена нехитрих роздумів про життя та смерть і призначена для скутого безнадією серця, стала книгою воістину для всіх часів». Сам її ритм годен справляти на тебе невигладне враження: «Монотонне звучання фраз, що спокійно плинуть одна за одною, і стримані асонанси робили б «Imitatio» подвійною прозою, якби не той рівномірний ритм, що викликає в уяві гомін моря в тихий дощовий вечір чи вже подих осіннього вітру… Тут тільки мир, спокій, тиха смиренна надія й утіха. «Taedet me vitae temporalis». «Земне життя мені мульке», – каже Тома. Але звернені до нас слова цієї далекої від світу людини підтримують нас у житті так, як не годні підтримати жодні інші».

А яке місце посідає трактат Кемпійця в духовному світі української людини? Поговорімо про це бодай коротко в час святкування Різдва. Читати далі

---

Наталя Васильєва “Я пишу, ты пишешь, мы пишем… (отчет о семинаре «Молодая Слобожанщина-2014»)”

Опубліковано | 3 Січня, 2015 | Прокоментуй!

Это не правило спряжения глаголов, это – констатация факта. В наше время трудно не писать: все, что происходит вокруг нас, вызывает эмоции, и самое простое, что мы можем сделать с ними – выплеснуть на бумагу.

Можно прошептать о себе: «я – пишу…», можно закричать о себе «Я – пишу!», а можно сказать уверенно и твердо: «я – пишу», и признаться в этом в первую очередь самому себе. Если ты признаешь это, значит, тебе уже не все равно, что у тебя выходит, тебе важны реакция читателя и мнение знающего человека. Именно такие люди, небезразличные к своему творчеству, подали рукописи на семинар «Молодая Слобожанщина», и в этом кроется важнейший первый шаг к созданию писателя в самом себе. Читати далі

---

Сергій Шелковий “Три стихотворения”

Опубліковано | 31 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Памяти В.Свидзинского и В.Борового

“Стихи меня спасали в лагерях,
в пропащих чёрных шахтах Кайеркана.-
сказал почти столетний патриарх
с застенчивой улыбкой мальчугана –
Стихи меня сквозь сто смертей вели,
они и светлокосой мамы мова
спасли мне душу на краю земли, Читати далі

---

Петро Джерелянський. Я — українець!

Опубліковано | 30 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

 

ЗГУБИВСЬ НАШ ШЛЯХ

 

…Заходилось знов на грозу.

Ліна Костенко

 

Збиралося, ми вірили, на ранок,

Але постало раптом надвечір’я,

А в сутінках, бува, не тільки ґанок,

І доленьку — пітьми ховає пір’я…

 

Збиралося, ми вірили, на весну, Читати далі

---