Творчість

«МОЯ ЄДИНА СВІТЛА ЦЯТОЧКА В ЖИТТІ»

Опубліковано | 27 Травня, 2016 | Прокоментуй!

          Древній художник, ілюстратор книжок для східного правителя, коштовні рукописні фоліанти супроводжував зображеннями себе і своєї коханої. Себе завжди малював червоною фарбою, а її — синьою. Ніби порівнював із стрімкістю вогню й недосяжністю неба.

Наш сучасник Олександр Шугай написав книжку про реальну пару, в житті якої були схід (Азія) і Західна Європа, Харків і Соловки, кольори страждань і короткого щастя. Хист до малювання мали і він, і вона. Він нібито розписав у степу капличку на місці падіння метеорита, вона подарувала йому автопортрет у східному вбранні, з напівзатуленою покривалом половиною обличчя — аби виразнішими здавалися темні очі. Той малюнок буде над його робочим столом до останніх днів життя. “Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика” (оповідь у листах і документах — з коментарями). Так повністю названо книжку, яка починається листом 1932 року. Читати далі

---

Микола Возіянов. Нова книга “Смішний заєць – 2”

Опубліковано | 20 Травня, 2016 | Прокоментуй!

Возіянов М. К. Смішний заєць 2 : байки / М. К. Возіянов. – 2-ге вид., доповнене та перероблене. – Х.: Майдан, 2016. – 102 с.

 

 

---

Олександра Ковальова. Вага апокрифічного слова

Опубліковано | 19 Травня, 2016 | Прокоментуй!

Тема мандрівки, мабуть, найвдячніша та найпоширеніша  тема в поезії. З піснею на устах мандрував лицар, за ним услід відправлявся, підспівуючи  в такт крокам, поет-підмайстер, за ним романтично налаштований дивак і т. д. і т. п..  Мандрівкою в часі є саме людське життя. З мандрівки постають враження, з враження – апокрифічні, чи, навпаки, не апокрифічні тексти.

«За вікном промайне пілігрим» – так починається мандрівка. Чи кожен може стати цим пілігримом? Ні. Це «скаже ворожка». Є потаємні сили, які багато що (та, власне, все) вирішують у людському житті.. І стежина від вікна проляже не  будь-куди (в ліс, гори, море), вона проляже  саме туди і саме так, «як скаже ворожка».  У нашого ліричного героя вона пролягає степом… Читати далі

---

Віктор БОЙКО. ПРО  ЗБІРКУ  «У РОЗЧАХНУТОМУ СВІТІ»  ВАЛЕНТИНИ  ОВОД

Опубліковано | 19 Травня, 2016 | Прокоментуй!

Це – проза. Дещо сентиментальна, трохи банальна, дуже тонкосльоза. Але тим-то й цілком природна оповідь емоційної співчутливої душі.

Болюча мудрість оповідання «Дві матері», народженого 1965 р., з книги однойменної назви (1987). Дві суперниці за коханими. Дві журливиці за полеглими синами. Дві сироти з букетами городніх квітів біля могили невідомого солдата. Певно, й людину з кам’яною душею доведе до плачу ця печальна історія. Читати далі

---

Олександра Ковальова. Сонце в жалобі (рецензія на книжку Віктора Пінченка «Облученная муза», Харків, «Майдан», 2016)

Опубліковано | 13 Травня, 2016 | Прокоментуй!

         Людина – істота оптимістична. Знаючи, що рано чи пізно помре, вона  не думає про смерть. А от коли трапляється велике горе, різні люди реагують на нього по-різному. Спектр емоційних реакцій та душевних станів тут надзвичайно широкий і строкатий: гнів, поклик  порятувати ближнього, помогти йому; інший напрямок – паніка, страх, переляк, безсилля, бажання сховатися за спиною ближнього; ще інший – цинічне намагання підставити свого ближнього, за будь-яку ціну обійти загальне лихо, на фарисейський лад виправдовуючи свої підлі вчинки, мовляв,  жертви має принести хтось інший, тільки не я, бо я з надто дорогої матерії…

Минуло 30 років з дня чорнобильської трагедії. Виплакано море сліз матерів, дружин, сестер  усіх мертвих і живих чорнобильських героїв. Розлито море брехні. Украдено мільярди грошей у різних валютах. І люди з цим живуть. Отже, люди – істоти оптимістичні. Знову ж таки, кожен на свій лад залежно від міри совісті. У поета ця міра особлива, та ще як він сам побував у чорнобильському пеклі, сам  горів у чорнобильських пожежах, сам був засипаний чорнобильським попелом… Читати далі

---

ВБИВЧИЙ ПОПІЛ ЧОРНОБИЛЬСЬКИХ ХМАР

Опубліковано | 28 Квітня, 2016 | Прокоментуй!

1. 

   Чоловік у гарно підігнаному костюмі стояв неподалік від церкви серед  сільських бабусь. Вони — з освяченими вербовими гілочками, навіть цілими зеленими букетами, а він —  з нотатником і ручкою. Подумалося: отак цивільний костюм сидить на військових, точніше, офіцерах-командирах,   привчених за десятиліття до бездоганності форми. Герой моєї передачі робив якісь помітки —  готувався до виступу на відкритті чорнобильського пам’ятника у своєму рідному Нововодолазькому районі. Полковник у відставці, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС Віктор Пінченко автор шести книжок віршів, належить до Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України. Остання за часом виходу збірка  називається “Облученная муза” і приурочена до 30-річчя чорнобильської трагедії. Там вірші рідною українською і російською — мовою років з погонами на плечах. Читати далі

---