Опубліковано | 22 Липня, 2014 | Прокоментуй!
Для прослуховування – натисніть:
Опубліковано | 14 Липня, 2014 | Прокоментуй!
Володимир Нарбут – одна із знакових постатей свого часу. Яскравий, ні на кого не схожий поет, магнетично-сильний творчий характер. Людина, яка сповна розділила зі своїм народом криваво-хресний шлях першої половини минулого століття.
Народився В. Нарбут у 1888 році в теплих краях, у споконвічних землях славного колись чернігівського князівства – поблизу містечка Глухова, що був свого часу однією зі столиць українського гетьманства. А люту смерть прийняв на крижаному краю світу, на північно-східній околиці неозорої надімперії. Загинув, чи то скинутий з баржі чоботом конвойного в крижану воду приколимської бухти Находка, чи то підірваний у плавучій в’язниці разом з іншими каліками – каторжанами, що були не придатні, як і він сам, до ударної праці. Страта відбулася в день п’ятдесятиріччя Володимира Нарбута – 14 квітня 1938-го, того ж року, коли був знищений ще один російський поет, друг Нарбута, Осип Мандельштам.
Трагічну зумовленість нового етапу російської історії, жорстокість і жертовність власної долі передчував Володимир Нарбут уже і в 13-му, і в 22-му – у роки, якими датовано його вірш «Великодня жертва» (рос. «Пасхальная жертва»), один із безперечних поетичних шедеврів «чернігівського князя»: Читати далі
Опубліковано | 23 Червня, 2014 | Прокоментуй!
ЧИ ЩАСТЯ?
Краплиночки щастя,
Що нібито листя,
Нанизує Доля
На дні сонце зорі.
То дзвін кришталевий:
Бо батечко – вітер
Туманоньки витер,
Здрімнув на осонні.
Хоч Доля і щира –
Чи щастям мостила?
Ні, вміло ховала:
-Віднайдете, люди»?
А люди – до мрії
А мрії – то море,
Що хвилі нагорне
І райдуги спалах…
…То – щастя? Читати далі
Опубліковано | 26 Травня, 2014 | Прокоментуй!
Усі правителі — від Бога…
Крім, звісно, тих, чия дорога
Народ не виведе до Храму —
Проляже осторонь від брами…
Крім того, хто труїв брехнею
(Хоч клявся Небом та землею!)
Своїх краян сліпих мільйони,
Хто й думку взяв під заборону…
Psia krew, ти знов образив Бога —
Людей від рідного порога
Гнав рятуватись на чужину.
У розпачі — моя дружина…
(Тому вже лицарем не стати,
Хто й серцем є карликуватий).
Поміж живих таким не місце,
У пеклі стрінуться злочинці!
Такий двобою з ним не вартий,
Відправлять покидька під варту…
Йому покаятися — пізно!
Господь всемилостивий грізно
Свій присуд блазню злому скаже:
— Душа твоя сконає, враже,
І згадки доброї не буде…
А час мине — тебе забудуть.
Квітень 2014 року
Опубліковано | 19 Травня, 2014 | Прокоментуй!
Ушкалов Л. В. Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний. – Харків: Майдан, 2012. – 184 с.
ISBN 978-966-372-435-5
Ця книга присвячена життю і творчості одного з найвизначніших українських письменників доби реалізму Афанасія Яковича Рудченка (1849—1920), який виступав у літературі під прибраним ім’ям «Панас Мирний». Спираючись на великий фактичний матеріал, автор переконливо доводить: уся творчість Панаса Мирного являє собою варіацію на тему боротьби Правди з Кривдою, тобто Христа з Антихристом. А це означає, що реалізм письменника можна розглядати як есхатологічну стилістику.
Опубліковано | 17 Травня, 2014 | Прокоментуй!
«Дванадесять» – книга поэтических переводов с двенадцати славянских языков на русский. Стихи сорока шести поэтов из двенадцати славянских стран я переводил более года, обращаясь к этой работе едва ли не каждый Божий день и несомненно ощущая в себе при этом некую внутреннюю потребность уже постоянной, вдумчивой и истовой, беседы со своими собратьями-поэтами. Пусть даже, зачастую, эти беседы проходили, в силу реального положения вещей, на немалом временном и пространственном отдалении. Читати далі