Творчість

Ніна Супруненко “Памяти ушедших друзей-поэтов…”

Опубліковано | 27 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

* * *

Памяти ушедших друзей-поэтов…

---

Сергій Шелковий. Три вірші

Опубліковано | 26 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Пам’яті Василя Борового

Вже сорок днів, як на землі немає
кайданника й поета Василя,
вже янгол у руці кермо тримає
летючого, мов хмара, корабля,
що мав би з Василевою душею
Господньої достатись висоти,
але ще плине над Дінцем і Мжею,
повз церкви слобожанські та хрести. Читати далі

---

Альманах “КВАРТАЛИ”

Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

ДО ЧИТАЧІВ

Цим виданням ми прагнемо відродити давню слобідську традицію, без якої годі уявити історію української літератури останніх кількох століть. Згадати бодай альманахи, укладені харківськими романтиками та їхніми послідовниками, а чи — діячами «червоного ренесансу» в столиці на Лопані, коли 1924 року вперше з’явилися «Квартали» за участю Миколи Хвильового, Володимира Сосюри та Майка Йогансена.

Водночас хочемо уникнути певної претензійності, адже маємо справу з напрочуд делікатним матеріалом – художнім словом на стадії свого вивершення й достигання. Власне, те, що ми Вам пропонуватимемо в цьому та наступних числах, – це своєрідний слобідський зріз літератури, а точніше — тих літературних явищ, що так чи так перебувають у силовому полі Харкова.

Звичайно, цей зріз не всеохопний і не вичерпний, але, поза тим, яскравість та неординарність авторських художніх світів – чудовий привід перегорнути наступну сторінку, та й загалом стати нашим постійним читачем.

Наш альманах гостинно відкриває свої сторінки як для досвідчених, так і зовсім юних авторів, як професійних письменників, так і початківців. Вимога єдина до всіх – висока якість представленого матеріалу. Саме за це боровся свого часу й Микола Хвильовий, подаючи особистий приклад ревного ставлення до художнього тексту.

Сподіваємось на увагу широких читацьких кіл, а також на те, що слобожани словом і ділом підтримають нову літературну трибуну, потреба в якій давно назріла. Хай незліченні харківські квартали відчують свою присутність у виданні, яке носить їхнє славне ім’я.

                                                                           Редколегія

Перше число (2012)

Друге число (2013)

 

 

---

Олеся Шепітько “Овлур та інші повісті”

Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Шепітько Олеся (Ковальова О. П.)

Ш 48 Овлур та інші повісті / Олеся Шепітько (О. П. Ковальова); передм. А. Стожука. — X.: Майдан, 2014. — 222 с.

ISBN 978-966-372-571-0

У повістях Олесі Шепітько минуле і сучасне густо переплітаються і це химерне переплетіння обумовлює події, вчинки і самі людські долі. Героїня повісті «Овлур» змушена через несподіваний збіг обставин пережити власним серцем драматичні події, відбиті в староруському літописі «Слово о полку Ігореві». Герой повісті «Шукаю Орфея» також наш сучасник, котрий, шукаючи власну дорогу в житті, натрапляє на сліди свого діда, поета-шістдесятника, трагічна смерть якого оповита багатьма таємницями, розгадати які небезпечно навіть у часи нової демократії. У повісті «Листя з дерева роду» героєві судилося наново намалювати дерево свого роду, котре було заховане від очей батьків і дітей, бо такими були оптичні закони буття в тоталітарному суспільстві. Три повісті, три спроби поглянути на світ молодими очима, розгадати його одвічні таємниці.

Читати тут

---

Леонід УШКАЛОВ “МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ: ЩО ТАКЕ УКРАЇНА”

Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Михайла Драгоманова (1841–1895) поціновували по-різному і за його життя, і згодом. Хтось, як-от Сергій Степняк-Кравчинський, Єгор Лазарев та Фелікс Волховський, бачив у ньому одного з «найбільших політичних мислителів» свого часу[1]. Хтось міг пристати на думку Микити Шаповала, який стверджував, що Драгоманова цілком справедливо вважають «батьком модерного визвольного руху та творцем визвольної програми українського народу або коротше – ідеологом нової України»[2]. А хтось поділяв присуд Дмитра Донцова, згідно з яким Драгоманов є символом ХІХ століття – цього «найбільш антигероїчного віку нашої історії»[3]. Нехай там як, але навіть діаметрально протилежні оцінки ідей Драгоманова незаперечно свідчать про одне: його роль в українській традиції двох останніх століть важко переоцінити. А ще, як на мене, вони свідчать про те, що наші оцінки Драгоманова ще й досі навряд чи можуть претендувати бодай на якусь остаточність. І головна причина цього – неможливість дотримання засади, про яку говорив колись Юліан Охримович: «Історик Драгоманова мусить держатися одного важного правила: брати під увагу всі його твори, не минати ніже титли, ніже коми…»[4]. Але ж ці твори досі так і не зібрано, не видано, не прокоментовано. Важко навіть сказати, скільки їх є взагалі. Читати далі

---

Віктор БОЙКО “ІЗ ПИСЬМЕННИЦЬКОЇ КУПЕЛІ”

Опубліковано | 24 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Японський рикша, арґентинський ґаучо, український поет… Кожний елемент цього ряду – продукт світової історії, що зазнавав особливого впливу соціальних чинників, ставши характерним для визначення своєї нації у світовому суспільстві. Можна було б спробувати говорити й далі таким тоном, але полишимо його на філософів, етнографів, істориків…

Хоча виникає інше поєднання знайомих і звичних понять, якщо замінити прикметники на феодальний, парламентський чи радянський. Коли робити заміну в існуючому порядку, перші дві пари видаються недоладними чи й абсурдними. Зате вираз «радянський поет» упродовж багатьох десятиліть чомусь уважався чи не зразком або еталоном справжньої змістової гармонії. Читати далі

---