Поезія

То «неба жнивна синь», то «сутінки лютневовечорові» (до 55-ліття НАТАЛІ СКРЕБЕЦЬ)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

«Поезія – струмочок крізь буденність»

Н. Скребець

          55 – дві веселі цифри, які збіглися, аби зазначити рівновагу між молодістю і поважною зрілістю, що  колись надійде. Це як два ковшики чи дві долоні ковшиками, що готові взяти від життя все, що дається: зачерпнути джерельної, втримати перший врожай суниць  (для початку й жменьки достатньо), простягнути тепло долоні в морозяний ранок для синички – нехай сідає, погріється. Синичка навряд чи залетить, а от ручата внучат з довірою потягнуться… Читати далі

---

“Чат для кількох дівчат”: он-лайн літвечір

Опубліковано | 9 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Наприкінці лютого відбувся надзвичайно цікавий он-лайн поетичний захід Харків-Івано-Франківськ. У першій столиці вірші читали Юлія Баткіліна, Мар’яна Даниленко, Юлія Максимейко, Анна Кисельова, Катерина Єгоренкова, Світлана Загреба, а західну Україну представляла поетеса й журналістка Марія Микицей.

---

Підсумки Конкурсу імені Т. Шамрай

Опубліковано | 27 Лютого, 2017 | Прокоментуй!

Підбито підсумки конкурсу рукописів молодих авторів на здобуття Обласної літературної премії імені Тані Шамрай.

Поза тим, що журі відзначило подані роботи як цікаві та самобутні, готового до друку – як перша книга поета – рукопису серед них не виявилося. Композиційно, змістово, а подекуди й чисто технічно жодна робота не є готовою й потребує значних доопрацювань. Тому всіх авторів ласкаво просимо долучатися до творчості в літературних студіях міста й Обласній літературній студії ім. П. Тичини про Спілці письменників.

Отже, результати цьогорічного конкурсу такі:

І місце – не присуджене;

ІІ місце – Анастасія Шевченко;

ІІІ місце – Микита Калембет та Світлана Гужва.

 

---

Нічого немає в мене! Окрім оцього світу (вірші Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

До Вашої уваги вірші Ольги Тараненко, вміщені у колективній збірці “Під знаком Мисика” (Харків, 2016). Читати можна тут.

---

Розгортання поетичного сюжету (До ювілею Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Пригадую  початок 70-х.  По-різному можна пригадувати ті часи. Усе залежить від того, які події, яких людей ти згадуєш.  У моїй пам’яті зринає  світлий день ранньої весни,  семінар творчої молоді в Харківському відділенні спілки письменників. Про щось чи про когось весело жартують ще живі і життєрадісні Станіслав Шумицький та Роберт Третьяков.  Здається, це Шумицький сказав, що от, мовляв, як буває: у Деркачах проліски вже розцвіли, а в Люботині – ще ні. Їхні радісні погляди схрещуються на дівчинці-школярці, і я розумію, що оце і є пролісок.  Блакитна спідничка, біла блузка і весняні очі.  Щоб у дитячих очах стільки мудрості?! Щоб у дитячих очах стільки цілісності та зосередженості? Дивна річ – людська доля! Її чистовик пишеться відразу. Нам лише здається, що ми з часом мудрішаємо, щось у  чернетках наших доль виправляємо, щось змінюємо. А насправді усе написано відразу і начисто. Ми можемо лише через власну лінь та недолугість чогось недобачити,  у щось не заглибитись у тій мірі, як це має бути.

          Школярку, що дорослим поетам здавалася посестрою проліска, звали  Ольга Тараненко, а на семінар її привіз незмінний керівник Деркачівської літературної студії  поет Віктор Тимченко. Читати далі

---

«ЩОБ ОСВІТИТИ ПРОСТІР ЦЕЙ СОБОЮ» (пам’яті Світлани Костюк)

Опубліковано | 21 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Різні частини складної країни іноді вдається єднати поетам. 22 січня — День Соборності України, тобто день, що символізує збирання  всіх українських земель в єдину незалежну державу. Нинішня проблема не тільки у втрачених територіях і війні, а й роз’єднаності громадян однієї країни. Території ще можна вважати неподільними, а що робити з душами, людськими переконаннями?

          Об’єднання Італії у ХІХ столітті народило блискучий афоризм, що стосується і нашого сьогодення: «Італію ми створили, тепер слід створювати італійців». Слова належать графу Кавуру, який був ключовою фігурою Рісорджименто (відродження, оновлення), першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер. Камілло Кавур прожив усього 50 років.

          То  чим тут зарадить слово поетеси, щоб у створеній Україні почуватися українцем було не прикро і не принизливо? Їй теж судилося прожити трішки більше 50-ти років.  Так складається в нашій історії, що відповіді шукаємо часто в тих, хто йде від нас передчасно. Дошукуємося у книжках, дослухаємося до записів голосу. Читати далі

---