• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі

Публікації за тегом "Хворост"

ПОЕЗІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ: стаття в журналі “СіЧ”

Опубліковано | 2 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

У журналі “Слово і час” (№ 6 за 2016 рік) вийшла стаття київської віршознавиці Надії Гаврилюк “Поетичне суцвіття Слобожанщини”, де розглянуто жіночі й чоловічі голоси харківської лірики ХХ-ХХІ ст. Попри деяку суперечливість саме такого “набору” постатей, творчість яких окреслено в розвідці, відрадно, що література Слобожанщини актуалізована на всеукраїнському рівні; дослідниця тонко передає настрій, оприявнює загальну тональність, стилістику, тематику поезії наших авторів. Статтю можна читати тут

 

Розділ: Літпроцес, Новинки
Теги: А.Тимченко > Бобошко > Боровий > В. Бойко > Вировець > Г. Марківська > Г. Яновська > Мардус > Н. Гаврилюк > Перерва > Романовський > С. Загреба > Скринникова > Хворост > Ю. Ткачова

Марина ПАВЛЕНКО: «Я ВЧУСЬ У СВОГО ЧИТАЧА»

Опубліковано | 13 Квітня, 2015 | Прокоментуй!

    Maryna_Pavlenko     Коли дивишся на цю жінку, коли зауважуєш її промовисту південну вроду, то перше слово, яке спадає на думку, – квітуча. Жінка-розквіт, жінка-весна… і не має значення, скільки їй – учора, сьогодні чи завтра – років: такі жінки не бояться календаря, вони в будь-якому віці зберігатимуть і дитячу безпосередню щирість, і підліткове кокетство, і романтичність юності. Либонь, саме тому твори уманської письменниці Марини ПАВЛЕНКО не залишають байдужими читачів усіх вікових категорій: вона легко вхоплює пригодницьку жилку, цікаву дітлахам, і доглибно зворушує літніх, коли правдиво й емоційно розповідає історії людських життів, де-не-де приперчуючи драматичні фабули живим українським гуморцем.

       Нині маємо «з перших рук» історію самої Марини – емоційної, рухливої, говіркої. Історію, в якій є місце і дитячим страхам, і щасливому материнству, і творчим радощам. Читати далі

Розділ: Інтерв'ю
Теги: Марина Павленко > Хворост

Роман КОВАЛЬ: «ПО СОЛОМИНЦІ, ПО КРУПИНЦІ ЗБИРАВ Я МОЗАЇЧНИЙ ПОРТРЕТ УТРАЧЕНОЇ УКРАЇНИ»

Опубліковано | 13 Грудня, 2014 | Прокоментуй!

Цей дивовижний чоловік мешкає в дивовижній оселі, подібній радше до музею. На столиках і полицях – мініатюрні погруддя діячів Визвольного руху, раритетні мистецькі дрібнички, археологічні знахідки: старовинні монети, гарматні ядра, заіржавілі остови пістолетів. Стіни увішані українськими рушниками та портретами отаманів і полковників Армії УНР, відомих чи напівзабутих. Зрештою, в цьому і бачить Роман КОВАЛЬ своє завдання, свою життєву місію: зробити все, щоб жодне достойне обличчя, жоден леґендарний силует не зник у пітьмі забуття. Самовіддано і завзято вихоплює він із темних хвиль Лети безцінні деталі, з яких складається візерунок Української революції, відчайдушної й драматичної.

Роман Коваль – особистість наскільки цілісна, настільки ж і багатогранна. Історик і письменник, він є автором та упорядником десятків книжок, присвячених Визвольній боротьбі. Першою з них стала збірка документів і спогадів «Героїзм і трагедія Холодного Яру» (1996); тут автор наче перейняв естафету від Юрія Горліса-Горського… А ще Роман Коваль – редактор газети «Незборима нація», послідовний правий ідеолог, організатор просвітницьких та культурно-мистецьких акцій, меценат.

Улітку нинішнього року мені поталанило взяти участь у Фестивалі патріотичної пісні «Рутенія», що проходив у Києві, й не де-небудь, а на Майдані Незалежності. Після мого виступу ми з друзями напросилися до пана Романа в гості – на невимушену балачку. І почули чимало такого, чим хотілося б поділитися з нашими читачами. Читати далі

Розділ: Інтерв'ю
Теги: Роман Коваль > Хворост

Олена О’ЛІР: “БЕЗ МАГІЇ НЕМАЄ ПОЕЗІЇ”

Опубліковано | 2 Вересня, 2014 | Прокоментуй!

OLYMPUS DIGITAL CAMERAТендітна, сором’язлива, доглибно жінотна − такою постала переді мною Олена О’Лір, коли я побачила її вперше. Трохи схожа на театрального П’єро − навіть у щирій усмішці її, у вигині вуст прочитуєш щось мимовільно сумовите; коли ж вона береться читати вірші, її негучний голос заворожує своєю мінорною мелодійністю. Що ж до самих віршів − у них і стрункість антики, і релігійний екстаз середньовіччя, і навіть несміливі любовні зізнання, висловлені без зайвої екзальтації – знову ж таки на неокласичний манір. Але це та м’якість, за якою криється хоробрість, незламна принциповість і чистота. Так у м’яких шкіряних піхвах ховається сутої сталі кинджал –­ кинджал, якого виймають украй неохоче, тільки в крайніх випадках, коли того вимагає справедливість і честь, коли не можна інакше.

Поетці й перекладачці, літературознавцю і критикові, учениці уславленого Ігоря Качуровського, ірландофілці й меломанці, шанувальниці старовинної музики й ретро-кіно Олені Бросаліній органічно пасує милозвучний псевдонім О’Лір. Олена є авторкою двох збірок віршів («Моя рука на узголів’ї» (1998) та «Прочанські пісні» (2006)), перекладачкою багатьох текстів культового для молоді Р. Толкіна; нарешті, саме вона була першою, хто дав український голос англосаксонському епосу «Беовульф». Читати далі

Розділ: Інтерв'ю, Новинки
Теги: Олена О'Лір > Хворост

Лариса МАСЕНКО: «УКРАЇНСЬКА МОВА ЗБЕРІГАЄ ПОТУЖНУ КРЕАТИВНУ ЕНЕРГЕТИКУ»

Опубліковано | 23 Червня, 2014 | Прокоментуй!

МасенкоПеред нами – мовознавець широкого профілю, чиє ім’я знають і шанують не лише студенти-філологи, а й ширші кола читачів, зацікавлених гуманітарною проблематикою. Сьогодні без Лариси Масенко важко уявити обличчя вітчизняної соціолінґвістики – науки про функціонування мов у суспільстві. Пані Лариса (між іншим, осіння ювілярка) є авторкою багатьох друкованих праць, зокрема монографічних: «Мовна ситуація Києва: День сьогоднішній та прийдешній» (2001), «Мова і суспільство: Постколоніальний вимір» (2004), «(У)мовна (У)країна» (2008), «Суржик: між мовою і язиком» (2011) та ін.

У нинішню хистку добу, коли мимоволі тягнешся до надійного і тривкого, як ніколи своєчасним видається діалог з авторитетним мовознавцем – про деструктивну політику влади і творчий потенціал української мови, про мовну стійкість і національну ідентичність у її приватному і суспільному вимірах. Читати далі

Розділ: Інтерв'ю, Новинки
Теги: Лариса Масенко > Хворост

Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ: «Я ЗАГЛИБЛЮВАВСЯ В ІСТОРІЮ НЕ З ПАРАДНОГО, А З ЧОРНОГО ХОДУ»

Опубліковано | 9 Травня, 2014 | Прокоментуй!

bazilevskyВ одному зі своїх есеїв Володимир Базилевський, видатний поет, мислитель, критик і публіцист, лавреат найпочесніших українських літературних премій (Шевченківської та Кулішівської), зізнавався: «Мене постійно переслідує відчуття катастрофи. Так жити – не можна. Так жити – безум. Однак я пишу, отже, живу».

З часом цей катастрофізм у світобаченні поета подвоюється, навіть потроюється: на його глибинно особистий – шопенгауерівського штибу – песимізм, на усвідомлення індивідуальної приреченості накладається відчуття приреченості його непутящої країни і приреченості природи, що його змалку заворожувала, її наївної, беззахисної краси.

Низький больовий поріг, розвинена інтуїція плюс нахил до раціонального препарування – і маємо «людину філософську». Але Базилевський – не лише homo philosophicus, він ще й homo aenigmaticus, чоловік із загадкою. Він не схильний розбалакувати про своє особисте життя, воліє уникати надто конкретних відповідей на надто прямолінійні запитання. Його красиве й суворе обличчя ніби значене печаттю недовідомого смутку. Саме тому з такою радістю ловиш його нечасті усмішки. Читати далі

Розділ: Інтерв'ю, Новинки
Теги: Володимир Базилевський > Хворост

1234Вгору
  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Антоніна ТИМЧЕНКО: «Поезія — код, на розгадування якого не вистачить життя»
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ – “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ” – ПАРАДЖАНОВ
  • ШЕВЧЕНКІВ ВІРШ І ГІПЕРБОЛІЧНЕ КІНО
  • ЩО ЗМІНИЛА У НАС ВІЙНА: Есей Люцини Хворост
  • Рефлексія
  • ПІСЛЯ СПОВІЩЕННЯ З ІЗЮМА
  • Журнал «Харків. Lit» – продовжений політ

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк