Публікації за тегом "Ковальова"

Міхаель Целлер. Буває час лякливий

Опубліковано | вересня 24, 2014 | Прокоментуй!

Рідко назва «Харків» з’являлася в німецьких ЗМІ так часто, як в останні місяці. Місто знаходиться на крайньому сході України десь за двадцять кілометрів від кордону з Росією, на початку цього року воно потрапило якраз у центр геополітичних конфліктів.  Повстання українського народу проти свого уряду, пов’язане з поняттям «Київський майдан», на сході раптом перетворилося на майдан війни.  Те, що здавалося неможливим після семидесяти років миру, нехай іноді й зловісно холодного, стало дійсністю: Війна! У Європі знову панує війна! Вона проводиться сучаними засобами вбивства, у ній уже загинули тисячі людей.

І в цей час у місті Харкові  було видано дві  книги німецької лірики, видано в двомовному варіанті німецькою та українською мовами. Читати далі

---

Олександра КОВАЛЬОВА: «ПИСЬМЕННИК – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ НЕВСИТИМЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СВІТОМ»

Опубліковано | січня 14, 2014 | Прокоментуй!

Ця мініатюрна, навдивовижу скромна в поводженні жінка з тихим голосом уміє інтонувати фразу так, що її заворожено слухають великі зали. Олександра Ковальова – поетка, прозаїк і перекладач[1]; багато років викладає німецьку мову в Харківському педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Ім’я Сковороди в її житті невипадкове: з його благородною спокійною філософією вона відчуває глибоку спорідненість.

Слобожанка душею, своїм учителем у поезії вона незмінно називає чи не найвидатнішого слобожанського лірика ХХ століття – Василя Мисика.

В один із травневих вечорів мені випала розмова з письменницею. Говорили про вчителів і учнівство, про вершини й провалля, про Харків і українську ідентичність, про Богове й кесареве… про все на світі.

Вечір видався теплим. Розмова – також.

  Читати далі

---

Антоніна Тимченко. А В КОВАЛЯ СЕРЦЕ ТЕПЛЕ. Про творчість Олександри Ковальової

Опубліковано | листопада 29, 2013 | Прокоментуй!

Немає більшого нещастя,

Ніж добра воля простаків,

Що раптом кинуться брататься,

Кадить тобі з усіх боків.

Сп’янілі і великодушні,

Розстелять всю твою судьбу.

І по-хазяйськи ввійдуть в душу,

Аби з усього знять табу.

Все роз’яснять і розтлумачать,

Просіють враз добро і зло,

І люті всі твої невдачі

Розтануть, як і не було.

І вже б, здавалось, воскресили

Тебе, і раді, і лиш ти,

Мов од татарського набігу,

Ніяк не можеш відійти.

О. Ковальова

 

Олександро Прокопівно, розуміючи ризик здатися схожою на таких «простаків», заздалегідь перепрошую за недосконалість розвідки, адже, можливо, десь недочитала, недозрозуміла й багато до чого не доросла…

З любов’ю та повагою – Антоніна Тимченко

Постать Олександри Ковальової знакова для сучасної харківської літератури. Важко назвати ще бодай одного слобожанського автора, котрий був би одночасно вимогливим філологом, вдумливим ліриком, професійним перекладачем, блискучим прозаїком, небайдужим педагогом. Творчість О. Ковальової розмаїта, проте монолітна, і тільки осягнення усього доробку письменниці здатне повно окреслити цю особистість. Читати далі

---

Презентація нової книги Ірини Мироненко

Опубліковано | листопада 7, 2013 | Прокоментуй!

7 листопада в Клубі письменників відбулося жваве обговорення книги віршів Ірини Мироненко “За спиною століття”. Читати далі

---

Ювілейний вечір Василя Борового

Опубліковано | жовтня 3, 2013 | Прокоментуй!

Ювілейний творчий вечір Василя Борового з нагоди 90-річчя поета пройшов у Клубі письменників. У теплій дружній атмосфері читалися поезії, лунали пісні та виголошувалися здравиці на честь ювіляра. Захід вели Олександра Ковальова та Анатолій Перерва. Декламував – Василь Саган, а пісні виконували Люцина Хворост і Микола Воловик.

Репортаж можна прочитати тут, а нарис Леоніда Логвиненка про поета тут

 

---

Олександра Ковальова. ЗНАКИ ДОЛІ (До 80-ліття з дня народження Майї Львович)

Опубліковано | липня 14, 2013 | Прокоментуй!

Майя Львович – знакова постать не лише в культурному та літературному  житті  Харкова, присутність її творчого духу відчутна далеко за межами нашого міста. М.Львович – член бєларуської спілки письменників, у Бєларусі її знають і шанують. Бєларуська мова – це мова її душі, як і українська. Тож і книги виходять відразу двома мовами: українською і бєларуською, як дихається, так і пишеться. Так вибудовується її духовний Єрусалим, ідеальна Батьківщина – ідеальна «Літва», що є водночас Бєларуссю і Україною. Читати далі

---