Опубліковано | 3 Вересня, 2017 | Прокоментуй!
3 вересня – день народження одного із старійшин Національної спілки письменників України Віктора Петровича ТИМЧЕНКА. Привітаймо його в цей день. Низький уклін наставнику кількох поколінь слобожанських літераторів. Многая літа! Читати далі
Опубліковано | 3 Липня, 2017 | Прокоментуй!
Тритомник ненав’язливо підказав: влітку 1847 року цар Микола І підписав вирок, яким Тарас Шевченко був відданий у солдати. Тарас Григорович потрапив до Оренбурзького Окремого корпусу. Через 170 років по тому не тільки різними містами й містечками України, а й кількох країн світу розійшлися історії його кохання, уявлені й переказані без пліткарства жінкою. Сторінки роману-перформансу Антонії Цвід (тобто роману-вистави, який поєднує мистецтво зображення і театру, вернісаж плюс сцена) іноді нагадують сценарій багатогодинного серіалу. Чи зніме хто хоча б дві кольорові повнометражні серії про найвідомішого для самої України великого українця? Грошових одиниць з його портретами потрібно занадто багато. Поки що залишаються фестивалі-свята-вишивки-портрети та пам’ятники, як в одеському вірші Тараса Федюка: “Там стоїть Тарас Шевченко, мов навіки заблудився. І спитати б про дорогу, та хіба дорога є?”
Опубліковано | 21 Червня, 2017 | Прокоментуй!
22 червня о 15:00 в Клубі письменників відбудеться презентація книги Івана Войцуна “Крок за кроком Україна іде”.
Опубліковано | 16 Червня, 2017 | Прокоментуй!
У харківському Клубі письменників відбулася презентація книги Віктора ТИМЧЕНКА “На семи вітрах” (читати книгу можна тут).
Чи тому, що яблуку було ніде впасти, чи тому, що заміс сердечності, щирості був надто густий, чи тому, що Віктор Петрович відкривав своє найболючіше й найпроСВІТленіше, оСВІТлюючи все навкруги, пригадуються такі його рядки:
Він розділити так зумів,
що всі поїли, ще й лишилось. Читати далі
Опубліковано | 15 Червня, 2017 | Прокоментуй!
Опубліковано | 8 Червня, 2017 | Прокоментуй!
Лариса Вировець (праворуч) з Іриною Мироненко
Читацько-поетично-пісенний український клуб “Апостроф” почав своє життя у січні 2007 року. Як говорить його засновниця і лідер Лариса Вировець, років 6 із них збиралися майже щотижня чи двічі на місяць з музикою і літературними студіями. Влаштовували зібрання у різних приміщеннях Харкова, а ще на природі. Наприклад, виїздили на Слов’янське солоне озеро. Щорічний куліш на галявині в Покотилівці — теж клубна традиція.